Я був серед княжих незламних дружин -В сталевім я йшов строю. Візантійська стріла з царгородських стінПробила кольчугу мою... Під Жовтими Водами я поліг -Не втримав списа удар. Востаннє й назавжди збив мене з нігПольський "крилатий гусар"..."Червоних" атаку я відбивав,Та куля - знайшла мої груди. Це я - один з тих, хто у вічність вписавМаленьку станцію Крути... Вибух... І в очі - гаряча кров,І біль - мов колючий дріт. Нехай хоч вже мертвий - та я дійшовДо Бранденбурзьких воріт... Повстанські стежини Карпатських гір,Криївок волога пітьма. Мене заганяють - бо я - мов звір. Для мене - завжди війна. Це був мій справді "останній" політ:Слов'янськ. Висота - шістсот. Другого травня в ранковій імліРакета дістала мій борт... Я "беху" стареньку нещадно гнавПід щільним вогнем "в упор" -Я власною кров'ю розфарбував"Зелений" той коридор... Спрагу мою - вгамовував сніг,Грів - металевий шквал. Бетонним хаосом на мене лігДАПу новий термінал... Я мертвий? "Двохсотий"? Я вічно-живий! Не треба скорботних молитв. З мечем чи на танку - йду я в бій -Тисячоліттями битв. Правда та воля мене вела. Перемога - єдиний закон. Мене - без ліку і без числа -Ймення мені - Легіон.22.01.2021#мулікпише#базальт