Canal Василь Мулік. Вірші. - @VasylMulikVirshi - №120
Я був серед княжих незламних дружин -В сталевім я йшов строю.Візантійська стріла з царгородських стінПробила кольчугу мою...Під Жовтими Водами я поліг -Не втримав списа удар.Востаннє й назавжди збив мене з нігПольський "крилатий гусар"..."Червоних" атаку я відбивав,Та куля - знайшла мої груди.Це я - один з тих, хто у вічність вписавМаленьку станцію Крути...Вибух... І в очі - гаряча кров,І біль - мов колючий дріт.Нехай хоч вже мертвий - та я дійшовДо Бранденбурзьких воріт...Повстанські стежини Карпатських гір,Криївок волога пітьма.Мене заганяють - бо я - мов звір.Для мене - завжди війна.Це був мій справді "останній" політ:Слов'янськ. Висота - шістсот.Другого травня в ранковій імліРакета дістала мій борт...Я "беху" стареньку нещадно гнавПід щільним вогнем "в упор" -Я власною кров'ю розфарбував"Зелений" той коридор...Спрагу мою - вгамовував сніг,Грів - металевий шквал.Бетонним хаосом на мене лігДАПу новий термінал...Я мертвий? "Двохсотий"? Я вічно-живий!Не треба скорботних молитв.З мечем чи на танку - йду я в бій -Тисячоліттями битв.Правда та воля мене вела.Перемога - єдиний закон.Мене - без ліку і без числа -Ймення мені - Легіон.22.01.2021#мулікпише#базальт
683
26-01-22 15:50