​​Пам'ятаємо⚡️⚡️

Величар Бабич — язичник, який віддав життя за українську Nацію та державність. Відстояв Запоріжжя, коли колаборанти та сепаратисти хотіли створити знр. Формував українську національну свідомість у молоді. Вбитий какцапськими окупантами в Маріуполі. І тому здобув життя вічне в Полку Перуновому⚡️⚡️

Дмитро народився і жив у Запоріжжі. З дитинства багато читав. Цікавився історією України, особливо УПА та визвольного руху, історією воєн, озброєння. Займався фізичною підготовкою, відвідував патріотичні табори, згуртував навколо себе місцеву молодь — проводив з ними військові тренування на острові Хортиця. З 2011 року очолював у місті ВГО «Патріот України». Брав активну участь у мітингах, патріотичних заходах і вишколах. З 2005 року був рідновіром, активістом Запорізької громади, організатором богославень і свят рідновірів на острові Хортиця. Цікавився старослов'янськими оберегами, розробляв макети, розповсюджував по Україні та за кордоном. За словами друзів, до війни з росією Дмитро готувався з 2005 року, тренувався сам і тренував інших. Застосовував для цього козацькі практики. Псевдо Дмитра Величар — це його ім'я при посвяті у рідновіри. Брав активну участь в Революції Гідності. Один з організаторів і активний учасник супротиву створення Запорізької народної республіки в квітні 2014-го. Вважав захист країни своєю місією, тому з початку російсько-української війни добровольцем пішов на фронт. У травні 2014-го вступив до лав «Азову». Обіймав посаду начальника шифрувального і оперативного зв'язку. Друзі згадують Величара як людину абсолютно вірну ідеї та чину. За словами побратимів, він був абсолютно унікальною, військовою людиною, відданою своїй справі. Він жив заради перемоги. Відмовлявся ходити у відпустки. Рідко відкривався, ніколи не скаржився й нічого не боявся. Коли 24 лютого 2022-го почалася повномасштабна війна, Дмитро служив у Маріуполі. До останнього подиху жив як воїн, присвятивши своє життя боротьбі за вільну Україну. Штаб-сержант Дмитро Бабіч нагороджений пам'ятним знаком «Захисник Маріуполя» (2015), нагрудними знаками «За відзнаку в службі» (2016 та 2017), «За доблесну службу» (2019), відзнакою Президента України «З«участь в АТО» (2016), медаллю «За військову службу Україні» (2022). А посмертно – орденом «За мужність» ІІІ ступеня. У рідному Запоріжжя є вулиця на честь Величара. З міста вона веде на Хортицю, де вічно перебуває витязь. Тому, хто впав на полі бою,Перуниця дає Води Живої напитися. А попивши її, він їде до Сварги на коні білому. І там стрічає його Перуні веде до блаженних своїх хоромів,там він перебуде до Часу,і дістане нове тіло. І так має жити і радуватися вічноі до віку віків,за нас молитву творячи!(Велесова книга, д. 26)✋🏻 Слава⚡️⚡️✋🏻 Слава⚡️⚡️✋🏻 Слава⚡️⚡️