У сучасному язичництві ми бачимо багато форм синкретизму. Чи то слав'янські народи, що практикують індуїзм, чи то використання теологічних концепцій, таких як – прирівнювання всіх Богів з різних культур і систем вірувань і зведення їх до єдиного розуміння або історичності. Такий спосіб мислення на практиці контекстуалізує традиційну народну практику та світогляд у мультикультурному контексті, якого просто не існувало до того, як йому було надано нове хибне значення та контекст у сучасну епоху.Культура існує в контексті чиїхось народних культурних вірувань та практик, унікальних для цієї культури та контексту, з якого ця культура виникає. Застосування іноземних ідей або приписування іноземних вірувань народній та багатопоколінній традиції може лише знищити унікальний культурний вираз у його найчистішій формі та замінити його мультикультурним виразом шляхом приписування, асиміляції та синкретизації немісцевих форм, створюючи таким чином нову традицію чи вираз, що раніше не існувала.Як рідновіри-язичники та нащадки Предків, наш урочистий обов'язок — захищати, сприяти та поширювати автентичні традиційні форми наших звичаїв і рішуче відкидати синкретизм у всіх його формах і проявах.Український народ — це не греки, не римляни, не жиди, не кацапи, не індуїсти... Ми — унікальна культура та етнос. Прийміть свою культуру, прийміть наші практики та світогляд, поверніться додому на шлях, прокладений для нас нашими Предками, та відкиньте засвоєння іноземних культурних та релігійних практик, які прагнуть знищити ваші рідні.