Українські мігранти 🌎 | Я хочу побажати нашій державі в День Незалежності - бодай колись стати...

Я хочу побажати нашій державі в День Незалежності - бодай колись стати по-справжньому незалежною і вільною для свого народу. Незалежною від чужих інтересів, від зовнішнього та внутрішнього диктату та безглуздих, а сьогодні вже й злочинних рішень влади. Бо справжня незалежність - це не лише прапор і гімн, фотографія президента в рамці. Це свобода громадянина, сильні інститути, відповідальна влада й суспільство, яке має право голосу і його чують. Та сьогодні ми бачимо інше. Крок за кроком влада веде Україну до руйнації - як незалежності, так і самої державності. Ми живемо у державі, де людей викрадають просто на вулицях. Де їх бʼють, катують, а потім приховують сам факт вбивства.У державі, де вбивці залишаються безкарними, а правосуддя перетворене на імітацію. Ми живемо у країні, де громадяни бояться виходити з дому, бо не впевнені, що повернуться назад.Де право на життя і свободу стало предметом торгу, і за можливість просто жити - треба платити владним структурам десятки тисяч доларів.Ми живемо в країні, де громадян необхідно залякувати законами про кримінальну відповідальність і в’язницю, лише б вони полишили бажання втекти з держави, яка перетворилась для них на тюрму.Де мільйон осіб в один раз перетворили на злочинців «в розшуку». І якщо влада боїться, що громадяни втечуть горами й річками, то це вже не незалежність. Це - концтабір під синьо-жовтим прапором.Злочинні дії держави та влади до свого народу - найкращий подарунок зовнішньому ворогу. Ці дії знищують Україну не менше за ракетні удари. Це не може називатися справжньою незалежністю. Це не може називатися справжньою державністю. Це лише тінь тієї України, про яку ми мріяли.За останні три роки Україна перетворилась на диктатуру.Ми дожилися до того, що громадяни бояться відкрито висловити власну позицію.Родини шепочуться лише на кухнях, остерігаючись стін, які «мають вуха».Друзі та знайомі брешуть один одному прямо в очі, приховуючи свої справжні думки, бо навіть у близькому колі панує страх та недовіра. Це вже не свобода і не демократія. Це - країна, де держава вважає будь-яку інакшу думку загрозою, а чесність і відвертість стали небезпечними.Безвідповідальні та ідіотські дії тих, хто при владі, ставлять під загрозу саме наше майбутнє. І найбільша небезпека полягає в тому, що ми можемо втратити навіть те крихке уявлення про незалежність, яке ще лишається. Саме до цього все зараз йде. Бажаю, щоб це свято не було пустим звуком та не стало сторінкою історії. Мирослав Олешко, 24 серпня 2025.