Вчора подивився український фільм "На Драйві"🫡🧐І знаєте, що, я не очікував нічого такого від фільма, коли заходив до залу. "Черговий гіперзациклений на війні фільм" — думав я.Ні, нічого поганого у тому, що українське кіно про війну, під час війни, немає і ще долго після закінчення, не буде. Хоча сама по собі війна — це погано. І саме цьому мені фільм і сподобався. Зараз поясню, чим саме, але зайду здалеку🥸Звичайна історія підлітків з Харкова, яким особливо нема чим зайнятись після завершення школи. Хтось не поступив, хтось не збирався, стандартна історія, нічого нового. 🧐Але вбилося в око саме те, що у фільмі немає сонця: завжди похмура погода і якось прям не весна. Бо під час війни нема весни. У кадр постійно потрапляють реальні руйнування міста — забиті фанерою вікна, дірки у багатоквартирних будинках. Але голове, що тема війни йде такою, якою, нажаль, більшість громадян її і бачать. Тривога — треба в укриття, обломився секс через тривогу — клята русня, фото на фоні згорілої школи на випускний ніби нічого не відбувається та антогоніст, який під час війни намагається нажухати дітей на гроші. Така вона — наша реальність...Фільм раджу подивитись. Він хоч і прохідний, але заслуговує уваги з точки зору режисури ну і просто підтримати вітчизняний кінематограф🎮 Український Ґік🍿