💡 Спільностворювана реальністьІдея про одне сновидіння на всіх дуже перегукується з ідеями реляційного аналізу про реальність, що створюється спільно. Коли терапевт і пацієнт (або група) працюють разом, їхні стосунки поступово стають спільною історією - майже як серіал або сновидіння.У «Початку» є спеціальна роль - «архітектор», людина, яка створює простір сну: будує декорації, які бачать усі учасники. У реляційних терапевтичних стосунках архітекторами є і терапевт, і пацієнт (або всі учасники групи) - вони разом насичують цей простір образами, декораціями та сенсами.На противагу цьому в традиційному психоаналізі вважається, що пацієнт розгортає свою внутрішню реальність, тоді як аналітик лише інтерпретує те, що відбувається.💡 Жителі внутрішнього світуУ світі сну з'являються персонажі, яких створює психіка сновидця - «проекції». Вони виглядають як окремі люди, але насправді є відображенням внутрішнього світу сновидця.Аналітичною мовою ми могли б говорити про інтроектовані об'єкти, персоніфікації чи репрезентації об’єктів - внутрішні образи важливих людей, які продовжують жити в психіці та впливати на нас.Найяскравіший приклад - образ дружини Кобба, Мел.Мел трагічно загинула, але її «проекція» залишається в психіці Кобба, вторгається у сни і змінює їхній хід. Це дуже нагадує невдалу роботу горя, коли психіка не може відпустити образ любимої людини.💡 Чи справжнє сновидіння, якщо ним керують?В усвідомленому сновидінні можна задавати сюжет і керувати подіями. Тоді сон втрачає спонтанність і можливість проявити неусвідомлювані аспекти психіки.У цьому сенсі можна подумати, що саме з появою Мел Кобб втрачає контроль над сном і починає бачити більш «звичайний», некерований сон з емоційно зарядженою фігурою зі свого минулого життя.💡Лімб - це позасвідоме?У контексті реляційного позасвідомого цікаво подумати і про лімб - «недобудовану зону сну, чисте нескінченне підсвідоме», де може пройти ціле життя. Звідти майже неможливо вибратися, бо для цього потрібно усвідомити, що ти спиш.Реляційне позасвідоме теж складається з дисоційованих змістів, які не можуть знайти вихід через мовлення (як це передбачено в класичному психоаналізі), а проявляються через розігрування.💡 Неважливо, сон чи реальністьФільм поступово стирає межу між сном та реальністю. Тут складно не згадати ідею Антоніно Ферро: перед будь-якою історією пацієнта можна поставити фразу «Мені наснився сон…» і розглядати її символічно.З цієї точки зору вже не так важливо, що саме перед нами: реальна подія, сон, фантазія чи асоціація з книги або фільму.❓ А які ваші враження від цього фільму?Чи були у вас усвідомлені сновидіння? І чи вважаєте ви їх справжніми сновидіннями?📅 Незабаром на Весняній реляційній школі говоритимемо про сновидіння.Плануємо цю зустріч на 17 травня. Деталі - трохи згодом 🫶