Одна з найкращих книг, що я читав це не зовсім і книга. Це щоденник. Щоденник одного з найкрутіших людей в історії цієї планети. "Полярний щоденник капітана Роберта Скота" зачепив мене за самісіньке живе і змусив полюбити те, що я ніколи не здогадувався, що полюблю – Антарктиду.Не буду розказувати, що книга змінила моє життя і так далі. Тим паче, що після подібних слів хтось подумає, що вона змінить і його життя. А примарні надії я давати не люблю. Але щось всередині мене таки перевернула. Як мінімум от те відео з нігілістичним пінгвінчиком, який пішов в інший бік тепер більше не сумне. Воно наче заклик до пригоди, якою б воно не було. Тепер мені страх на Південний Полюс або хоча б почитати як Руаль Амундсен його собі підкорив. Якщо взагалі можна підкорити найсмертоносніше місце на землі. Так, можливо капітан Скотт не підкорив полюс першим, але він «підкорив» серця людей своєю стійкістю.Дяка Івану Синєпалову, що переклав і подарував мені цей щоденник. Окремо дякую Пропалій Грамоті, що це видали!P.S. чому так покалічило фотки не знаю. Перепрошую!