Їду я такий на службу. Форма виглажена, вистірана, морем пахне. Берці напідоряні.Пісталет блистить. Кашкет на 12ту годину. Короче красівий як гвардейский конь. Заїжаю на заправку:- Дізіль до повного, амерікано без молока, і біш нічого! - Може хоть косічку? - Ніт.Стою калапецяю ту каву. Жду того повного дізіля. Виходить з вбиральні таке ото рама три вандама. Біцуха як кавуни в серпні размерами. Майка з сосками на вулицю. Шорти коротюсінькі шо в таких і піпірку згубить можна. Вишов. Завмер. Не дихає. Дивится на мене. Я на нього. Він нарізає правильний угол по всім канонам сі-кю-бі. Вжимає свої вєтнамки в полік. Починає бистро йти, обходить мене ззаспини. Каже так бодро до мене.-Якшо ви з ТЦК, то мені ще двадцяти п'яти нема. Щас з машини документи принесу. І дав дьору. Пригнув він в свого сітроєна, який по законам воєного времіні і той даже - млатший сіржант. І уїхав в восход. Я рощитавсь за солярку. Сів в бобіка. Закурив. Потянув кавіля. І поїхав на роботу новобранців предпенсійного возраста вчити войну воювати. Мораль. Купляйте на літо довші шорти, бо як будете от ТЦК тікать, шоб піпку по дорозі не згубили.Олександр Морозов