Дуже непопулярний в наш час постПоки одні з гордістю носять форму ЗСУ і захищають країну, інші — знімають ганебні обісцяні відео, кричать чаєчками, волають про "несправедливість" та загалом ллють бруд і шукають виправдання.Сотні тисяч українських чоловіків та жінок з гордістю носять військовий однострій. Водночас, особи без статі та гідності бояться одягнути форму Збройних Сил та стати на захист України.Бояться відповідальності.Бояться ризику.Бояться стати чоловіками.Тому вони ховаються за спідницями своїх дружин і матерів.А ті, замість виховати гідність — ниють, істерять, пишуть заяви, пости, скарги та щодня обливають брудом військових територіальних центрів комплектування.Бо легше кричати на військових,ніж подивитися правді в очі й сказати синові:«Ти боїшся».ТЦК сьогодні зробили зручним ворогом.Не росію.Не окупанта.А українських військових.При цьому мовчать про головне:військовослужбовці ТЦК — це не “кабінетні люди”.Більшість із них — ветерани.Ті, хто воював з 2014 року.Ті, хто пішов у 2022-му без повісток і умов.Вони ВЖЕ були на передовій.Вони ВЖЕ бачили смерть.Вони ВЖЕ втрачали друзів.А тепер отримують плювки в спину від тих, кого захищали.Поки одні місяцями живуть у бліндажах —інші роками шукають “відмазки”.Поки одні повертаються з фронту з пораненнями — інші накручують родичів, вигадують історії й вчать, як “не служити”.У цій війні немає нейтральних.Але є ті, хто воює.І є ті, хто користується тим, що хтось інший воює за них.Найгучніше про «несправедливість» кричать ті, хто найбільше боїться почути слово “відповідальність”.І поки хтось ховається — хтось інший тримає небо над його домом.Це і є вся різниця.