ЯК ПОЛЮБИТИ БОГА, ПОЛЮБИВШИ СЕБЕ 44
Провина не буває одна

Провина має дивовижний зв'язок із минулим. Вона не дозволяє нам рухатися вперед, постійно повертаючи назад, до того, що минуло, на двадцять і більше років тому. Наприклад, у нас не минає почуття провини, яке ми відчуваємо стосовно померлих, за те, що ми їм щось зробили чи не зробили. Або за шкоду, якої було завдано комусь не нами, але ми пасивно були присутні при цьому: «Я винен, що він помер. Я винен, що він захворів. Через мене все це сталося».

Почуття провини притягує проблеми, фокусує погляд на цих проблемах - і своїх, і чужих. Винна людина в усьому бачить гріх. Вона не дозволяє ні собі, ні іншим радіти. Вона з легкістю називає вчинки інших гріхом і тим самим робить їхнє життя складнішим. Треба сказати про суворість деяких християн стосовно інших, що теж породжує почуття провини. Треба сказати і про тих, хто засуджує інших у питаннях посту та стриманості, що теж збільшує докори сумління. Ми володіємо здатністю створювати почуття провини в інших людей. Мати каже дитині, яка погано вчиться: «Якщо ти погано цього року складеш іспити, ти всіх нас дуже засмутиш. Якщо ти не вивчишся, у твого батька станеться інсульт, тиск підніметься. Він помре через тебе».

Людині, яку весь час мучать докори сумління, стає тільки гірше. Замість того щоб постаратися з легкістю виправитися, вона скоює інші гріхи, оскільки підсвідомо весь час відчуває: «Раз я поганий, що такого, якщо я скою ще один гріх?» Це нагадує людину, яка сидить на дієті. Під час дієти, хоча все йде добре, одного разу приходить почуття жахливого голоду, і вона з'їдає шоколадку. Дієта нанівець, людину обурюють муки сумління. Вона сильно засмучується, занурюючись у безплідні думки про невдачу. Від розладу вона відчиняє шафку і доїдає весь шоколад. Плюс два шматки торта. «Раз уже я з'їв шоколадку, треба доїсти все».

Саме так поводиться провина, коли вона не пов'язана з надією, з укріпленням духу, з підняттям життєвого тонусу і з мрією про чисте і святе життя.

— «Усі ви, що у Христа хрестилися, у Христа зодягнулися» (Гал. 3: 27), — говорить апостол Павло. Той, хто увірував у Христа, не грішний, він живе у світлі. Хто з'єднався з Христом, сам є світло, сам є святість, сам є чистота.

Я задаюся питанням, чому ця чистота ніколи тебе не стосується? 
Чому вона ніколи не приходить? Чому ти так вперто бачиш лише темряву? 
Якщо ти постійно відчуваєш себе брудним, до тебе легко пристає бруд. Адже ти вже забруднився. «Я все одно брудний. Мої руки в бруді та в маслі». Ти йдеш і бачиш щось брудне на дорозі та легко підіймаєш його. «Чого мені боятися? Я все одно брудний, прихоплю і це з собою».

Але коли ти відчуваєш невинність свого існування; відчуваєш, що ти чадо Господа, що Господь любить тебе, всередині тебе краса, блиск, яскравість, радість; коли відчуваєш себе тим, хто вийшов із душу, вимитим, чистим, ароматним, — ти не зможеш доторкнутися до брудного предмета, який зустрінеться на твоєму шляху. «Ні, я не можу, я щойно помився. Я почуваюся чистим. Я не можу зробити те, що ти мені пропонуєш».

Ти вільний у цій чистоті й почуваєшся прекрасно, і тоді ти перестаєш грішити й робити помилки. А зовсім не тоді, коли ти відчуваєш себе брудним і негідним. Психологія провини змушує тебе скоювати нові злі вчинки, які призводять до нової провини.

#порадня_духовність_психологія #порадня_здорова_духовність #порадня_дорослість