Терапевтичний щоденник священника | Так сказав мені старець Паїсій, а я запитав його:— Вибач, отче, але ко...

Так сказав мені старець Паїсій, а я запитав його:— Вибач, отче, але коли люди побачать моє справжнє обличчя, вони не розчаруються?— Ні, — відповів він, — не розчаруються. Спробуй, і сам у цьому переконаєшся! Нехай вони бачать, що і ти їси, і ти іноді себе балуєш, коли береш собі ще одну булочку з таці, бо ці булочки такі смачні, що неможливо зупинитися, і просиш ще і ще. Тоді люди скажуть: «Ось, і він любить поїсти, і йому подобається те саме, що й нам». Так вони усвідомлять присутність Бога тут, на землі. Усвідомлять, що треба бути чесним — як перед собою, так і перед іншими; бути смиренним, а не ховатися від усіх із їжею, як роблю я і, напевно, не тільки я, коли на людях ми статечні, смиренні, а насправді — зовсім не такі.Ці слова старця справили на мене тоді велике враження, і я згадав їх, коли хлопці запросили мене перекусити після літургії. І замислився: а що, власне кажучи, насправді є духовним, а що — мирським, світським? Я згадав уривки з прочитаних книг, згадав бесіди на конференціях і семінарах і сказав хлопцям:— Ходімо! Я з вами. Нас же небагато? Я не буду виходити з машини, почекаю на вас, а ви принесете мені їжі.— Добре! — погодилися вони.Уявіть собі ситуацію. Щойно ми, наче ангели у плоті, співали: «Ми херувимів тайно являючи…»; потім під час Євхаристійного канону я, одягнений у шати Царства Небесного, закликав вірян піднести серця вгору, і з кадилом у руках, обкурюючи ладаном Духа Святого, благословляючи молільників словами: «Мир усім!», молився про перетворення Чесних Дарів.І ось тепер я збираюся наїстися досхочу. Дивно, правда? Це ніяк не вписується в те, що було на літургії, це дуже приземлено. Ось чому я почав задаватися питаннями.Пам’ятати слова старця Паїсія: «Будь близько до людей і будеш справжнім! Не вдавай того, ким не є. Не демонструй святість, якої немає!» Піти з хлопцями й поїсти — щоб вони бачили: я такий самий, як і вони. Тим паче, що це правда.Зауважте, не бажання смачно поїсти мене тут насторожувало, а щирість. Я думав, що люди подивляться на мене і скажуть: «Ну, якщо ти, виявляється, такий приземлений, ми до тебе більше не прийдемо!»Ми доїхали до пекарні. Хлопці накупили смаколиків, безалкогольні напої і спокійно взялися за їжу. Почався дощ, і один хлопець сів до мене в машину. Мені було ніяково їсти у нього на очах: я знав його зовсім мало, він нещодавно почав ходити до нас на бдіння. А тут ще цей білий соус стікав у мене просто по бороді — не замазатися було неможливо… Словом, спокійно поїсти у мене не вийшло. «Матір Божа! — зітхав я про себе. — Щойно служив літургію, молився у вівтарі, все було так піднесено — а зараз уплітаю за обидві щоки на очах у молоді. Що вони подумають?» Я карався думкою, як хлопці розцінять мій вчинок. Карався, але мені здавалося, що їх це теж турбує.Нарешті з їжею було покінчено. Ми попрощалися і роз’їхалися по домівках.І ось наступного дня я отримую смс від того самого хлопця, з яким ми сиділи в машині. «Ну ось, — подумав я, — починається».Відкрив повідомлення і почав читати: «Отче, тепер я люблю вас ще більше». «Напевно, якась помилка», — подумав я, але продовжував читати. «Чим більше я дізнаюся про вас, чим частіше буваю у вас у храмі, тим більше починаю любити й поважати вас як особистість. Тому що на вашому прикладі я бачу, що можна жити богоугодно і при цьому залишатися собою». Я полегшено зітхнув: юнак не зніяковів через мій вчинок. І продовжив читати есемес: «Тобто можна бути справжнім християнином і попри людські слабкості — Господь все одно прийме твою молитву».Вкотре я зрозумів, що іноді у нас докорінно хибні уявлення про інших людей. Світ навколо не такий поганий, як нам здається. Є багато хороших людей — смиренних, із відкритим серцем, які приймають нас такими, якими ми є, і поважають нас за це.Що ж вийшло? Я не тільки не впав в очах цього юнака — я піднявся в його очах! Такого зі мною ще не бувало.Я продовжував читати: «Щоб отримати зцілення, не обов’язково йти в гори чи зачинятися в печерах. Живучи просто, можна відчути поруч Христа».Які слова в цьому повідомленні були ключовими? Я вам скажу: «Живучи просто».