Перун — один із центральних богів слов’янського пантеону, пов’язаний із небом, громом, блискавкою та воїнською силою. Його ім’я виводять від праслов’янського кореня *per — «бити», «ударяти», що безпосередньо відсилає до грому як небесного удару. У джерелах княжої доби Перун постає як бог дружини й князя, покровитель воїнської верстви.Найважливіші свідчення про нього містяться в руських літописах X століття, де Перун згадується серед богів, якими клялися під час укладання договорів із Візантією. За переказами, князь Володимир до хрещення Русі встановив у Києві його ідол. Це стверджує його статус як верховного божества державного культу наприкінці язичницького періоду.Перуна уявляли як громовержця, що керує небесним вогнем і карає порушників клятви. Йому приписували владу над дощем і родючістю, адже гроза сприймалася як очищення й оновлення землі. У міфологічних реконструкціях він протистоїть Велесу: небесний бог переслідує свого земного опонента блискавками, відновлюючи порушений порядок. У цьому сюжеті відображене уявлення про циклічну боротьбу стихій неба й землі.Після християнізації риси Перуна частково перейшли до образу пророка Іллі, якого в народній традиції також пов’язували з громом і блискавкою. Попри зникнення офіційного культу, у фольклорі збереглися уявлення про небесного громовержця як силу, що встановлює справедливість і охороняє присягу. В традиції також зберіглось Свято Перуна (20 липня), що знаменує закінчення дощів та дозрівання земних дарів. ТрадиціяSonnenradcvlt | Сайт | Підтримати