1 липня 1888 р. народився Богуслав ШАШКЕВИЧ — отаман УГА, командир 9-ї Белзько-Угнівської, згодом 21-ї Збаразької й 4-ї Золочівської бригад УГА. Народився 1 липня 1888 року в Лолині, Долинського повіту. Онук брата видатного поета, лідера «Руської трійці» Маркіяна Шашкевича. В 1908 закінчив у Львові піхотинську кадетську школу і в тому ж році приділений до 58-го піхотного полку в Станіславові. Відчуваючи пресинг з боку командира полку — поляка Мєчислава Залєского — за участь в українському русі, вирішив звільнитися з війська, взявши річну відпустку за станом здоров'я, почав студіювати в лісовій академії у Відні. З початком Першої світової війни Богуслав Шашкевич змушений іти на фронт. І за бої проти росіян в районі Перемишля у вересні 1914 року отримав медаль за хоробрість 1 класу, рівночасно одержав військове звання четаря. В лютому 1915 року потрапив в російський полон (під час бою на Дуклінському перевалі в Карпатах. Як полоненого Богуслава Шашкевича відправляють до Туркестану (спочатку Ташкент, потім Асхабад; писав у автобіографії 3 липня 1922 року, звідки він 6 листопада втік до Персії, де бере безпосередню участь в національно-визвольному повстанні персів під проводом графа Колмара (Голц Паші) проти росіян та англійців (особисто був підпорядкований майорові Кляйнові, проводив більший відділ повстанців). В червні 1916 року, захворівши на малярію, через Багдад — Константинополь повертається до Австрії, того ж місяця бере участь в боях проти російських військ. За бойові заслуги на фронтах І-ї світової був нагороджений 7-ма австрійськими, німецькими, турецькими орденами. В листопаді 1918 року, після Листопадового Зриву, в Любліні український за складом 58 піхотний полк, в якому перебував і Шашкевич, піднявся на повстання проти поляків, але не зміг встояти під натиском ворога і відійшов до Львова. 12 грудня Богуслав Шашкевич очолив 9-у Белзько-Угнівську бригаду. В червні 1919 року р. зорганізував 21-шу Збаразьку бригаду. Після початку наступу польських окупантів по всьому фронту 28 червня 1919 року біля села Підлисся — малої Батьківщини Маркіяна Шашкевича — відбивав атаки поляків. В липні захищав відхід Галицької Армії через Збруч. З відходом УГА на Велику Україну проводив вишкіл для наддніпрянців, опісля обійняв командування 4-ої Золочівської Бригади. 10 серпня 1919 року червоні козаки Миколи Щорса завдали сильного удару на ділянці Золочівської бригади, примусили її відступити за р. Случ, захопили Старокостянтинів. У січні 1920 р. не пішов до Червоної Української Галицької Армії (ЧУГА), а приєднався з 4-ою бригадою в Могилеві до частин Армії УНР, що були під проводом полковника О. Удовиченка. Згодом, переслідуваний поляками, отаман Богуслав Шашкевич був змушений перейти до Чехословаччини, де 2 роки перебував у таборі інтернованих українських воїнів. Після чехословацького табору опинився в Німеччині. Останні роки життя прожив у Канаді, де й помер раптовою смертю в Едмонтоні в 1935 році. Похований на цвинтарі Беечмон. Нагороди:- Орден Залізної Корони ІІІ класу з воєнною декорацією й мечами; - Хрест «За військові заслуги» ІІІ класу з воєнною декорацією й мечами; - Срібна медаль за хоробрість І класу; - Німецький Залізний Хрест ІІ класу; - Турецький Залізний півмісяць І і ІІ класу; - Хрест Карла.„Отаман Шашкевич”«Бригада отамана Шашкевича вже четвертий день була в бою з денікінськими частинами. Тиф косив бригаду, як і цілу УГА, 1919-ім році в Україні, та виривав зі стрілецьких рядів куди більше жертв, як ворожі кулі й гранати. Бій став бриґаді не під силу. Стрільці знеможені голодом і холодом, чотири дні без теплої страви, чотири ночі без сну, падали з ніг. Ворог ввів нові, свіжі й відпочивші частини, з багатими запасами набоїв, що їх бригаді давно не доставало.