Хочете накидаю просту, але реальну ситуацію з майбутнього, якщо і далі такі як Марʼяна і Ко будуть приймати стратегічні рішення? Так ось. Уявіть…Звичайний хлопець. Скільки йому? Ну нехай років двадцять пʼять. Був мобілізований в двадцять другому. За плечима купа відомих клаптиків фронту , від яких у багатьох од страху капці злітали. Декілька контузій. Купа похованих побратимів. Але він бʼється. Затиснувши зуби. Приїздить три рази на рік до дому. Десять діб, для того, аби відчути себе людиною. І потім назад. Знов пиз@чка. Війна. Посадки. Штурми. Оборона. Бруд. Миші. І душ у вигляді купи вологих серветок.І ось потужні Слуги вирішують призвати у військо жінок. Забувши про розумне правило, «На війні з родини хтось один», мобілізують дівчину цього хлопця і мати, якій ось виповнилось сорок пʼять. Самий вік для мобілізації по методу йоб@них Слуг.Уявили? Чудово! А тепер уявіть ГОЛОВНЕ… Що буде, коли цей хлопець вчергове приїде в богемний Київ і зайде наприклад в спортзал повний гламурних «інвалідів» з трьома довідками, кожна з яких відвертає від нього ТЦК, на сто вісімдесят градусів?! А доки ви тренуєте свою уяву, піду почитаю передвиборчу програму одного чувачка. Там щось про Країну мрії говорили.