Що ж, російські інформаційні агенти впливу, аж з трусів вистрибують від радощів після заяв Гончаренка, Терехова та Гетьманцева. А дійсно… Чого б не радіти? Все що путін нагородив на валдаї, ці три довбо… потужних українських політика підхопили. І вже кожен на свій лад, понесли це сміття в інформаційне поле нашої країни.
Хочу звернути увагу на те, що це не блогери або журналісти, вирішили підтримати тези путіна. Вони представники влади. Двоє з яких депутати Верховної Ради України, однієї з трьох гілок української влади.
І тут, (як людина трішки військова), я бачу глобальну проблему. Ні про яку перемогу над ворогом, чи сподівання на те, що ми зможемо переломити ход подій, змусити окупантів не вимагати нашої капітуляції, а благати про мирні перемовини, можна і не мріяти, якщо…

Спробую пояснити на пальцях. Уявіть собі бойову бригаду. Ні, комбриг там не довб@йоб. Нормальний офіцер. Бойовий. Із гарним досвідом. По військовому хитрий, та підступний. Для ворога звісно ж. Бригада тримає рубіж оборони. Важко. Складно. Несуть втрати, але тримають. Десь креативлять, неприємно дивуючи ворога. Щось вигадують. Маневрують. Знищують ворога пачками. Тримаються. Комбриг із комбатами ходять чорні від недосипу. Матюкаються голосно. Втомлені всі. Але чудово розуміють, якщо окупанти прорвуть оборону то… піста всім.
І тут начальник оперативного відділу, начальник продовольчої служби та начальник звʼязку раптом починають хуойвнічати. Не відкрито звісно ж. Але… Все частіше підіймають на нарадах питання накшталт: «Кац предлагаєт здацца» (с). Себто, а може краще домовитися? Комбриг гирчить. Начальник штабу в ах@є. Комбати хапаються за голову. На наступній нараді те ж саме.

- Пане полковнику. А може давайте домовимось?
- Із ким?
- Та… ну цими… хто навпроти нас!
- Майор Пердєнко, ви оху@ли? - лязгнув комбриг металевими нотками в голосі.
- Нє, ну я це, пане полковнику, я ж для загального блага. Втрати ж несемо.
- А ви, пане майор вирішили, що якщо ми зараз піднімемо лапки до гори, нас одразу всіх пощадять? Обіймуть. А потім по домівках відпустять? Ворог теж несе втрати. Якщо ви не в курсі, то спитайте у начальника розвідки. До речі, чому батальйони почали невчасно отримувати продукти?
- Так а сенс напружуватися… ми ж це… ми ж може домовимося? А?

Звісно ж ця розмова вигадана. Але я точно знаю, який би погляд (і зовсім не вигаданий) подарував таку майору мій перший комбат, Соболь! Таким поглядом ріжуть залізничні рейки… А Руслан «Тридцятий» (Світла йому памʼять), один з головних розвідників батальйону, ще б пику набив такому майору, прямо на нараді.
Справи кепські. Якщо в нашій владі зʼявились такі вагомі агенти російського інформаційного впливу, то все… пиши пропало! Це, як іржа на зброї. В один, самий важливий момент просто заклинить. І тоді… фразу закінчить самі.
p.s. Депутат Олексій Гончаренко ні є членом партії «Європейська Солідарність». А чому він досі входить до їх парламентської фракції, це питання точно не до мене.
Картинка ілюстративна.