Я вже не знаю, як звертатися до депутатів, які тупо забили йух на свої обов’язки, на свою роботу! Вони напевне дуже втомилися, ці… срані слуги і вирішили зараз, коли країна вмивається кров’ю, просто показати всім, своє справжнє обличчя?! Розумію, коли людина захворіла чи у відряджені, питань жодних. Але ж тут інша справа? Хочу, ходжу на засідання! Не хочу, не ходжу. Краще, коли не ходжу. Приїхав Генсек НАТО! Ну і хер на нього. Хто він взагалі такий? Слуги втомилися, слуги хочуть на ручки… і шляпку! Дивно! Але чомусь військо, яке ризикує власним життям щосекунди, по вуха в багнюці чи на морозі за мінус двадцять… в хатах, де стеля падає на голову, а миші на спальнику проводять рок-концерти… де посрать сидячи в теплі на білому унітазі, це божевільна розкіш, а гарячий душ то… щось схоже на фантастику. Усі вони чомусь НЕ МОЖУТЬ сказати: «Ми втомилися! Завтра не виходимо на бойові. І післязавтра також. А через тиждень у нас відпустка і тому… Йдіть нах@й, це відповідь на всі наступні питання». Через не можу! Через «єб@сь воно все конем». Через якусь захмарну втому (і в першу чергу психологічну), вони їдуть, йдуть, повзуть на свої позиції. Туди, де вбити можуть щосекунди. Роблять свою справу, бо давали клятву. Бо за спиною свої та своє! Бо інакше ніяк… Чому військо, сотні тисяч чоловіків та жінок, можуть? А ці йоб@ні обранці, ні? Клятву забули? Чи вона трималась виключно на конвертах…?