«Папа Римський запропонував українцям пробачити Росію і не відповідати "ударом на удар" (с)Розумієш Папа ти… Римський?! Коли закликаєш українську молодь… пробачити, і не відповідати «ударом на удар», ти тим самим накликаєш на їх голову нову війну. Ти просто закликаєш їх підставити другу щоку, тобто віддати росії ще певну кількість рідних, близьких, друзів, однокласників. Віддати їх життя. Ти не вчиш нас бути сильними. Ти вимагаєш від України бути слабкою. Ні, ми не будемо колупатися в історії попередніх Пап, коли певну кількість сот років тому багато чого, мʼяко кажучи хренового, вони, тобто ти, прикривали пафосними речами. І наприклад палали під довгі речі латинською так звані єретики по всій Європі, аж гай гудів і небо було помаранчевим. Чого? А патамушо так треба було, да?!Ми зараз про сьогодення. Розумієш, Папа. Ти гадки не маєш, тобто сивого дупля не відбиваєш, що таке війна. Що таке страх. Не за себе страх. За рідних. Близьких. Друзів. Приятелів. Врешті решт за своїх кота чи собаку. Такий страх, дихати важко. Ти гортаєш стрічку новин, дивишся на фото з Житомирської траси і не можеш… В очі мені дивись і слухай уважно, Папа… Так ось, ти не можеш зрозуміти… Як? ЯЯЯЯЯЯК ЦЕ МОЖЛИВО в двадцять першому столітті? На тій трасі, фактично в центрі Європи, купа розстріляних цивільних авто разом із людьми. Жінки. Діти. Ти це розумієш… Папа?! Їх просто вбивали. Просто, це коли без причини. Просто, це коли БТР повертає башту і чергою з кулемету розрізає навпіл цивільний Опель чи Шкоду із родиною в середині. І так скрізь. Не бачили, що це авто цивільне? Бачили! Не розуміли що там цивільні люди? Розуміли! Але вбив@ли. Твій мозок взагалі відмовляється навіть намагатись хоча б спробувати зрозуміти… ЗА ЩО? Як? Яяяяяяк можна було не побачити з літака напис ДІТИ в Маріуполі? А потім до тебе доходить. Бачили. Все! Чудово! Бачили! Але, якщо би там було десять таких написів, бомба би всеодно впала. Чому? Ну відповідь знайди сам. Ти же… Папа! А доки думаєш, слухай далі. Все як в тумані. Ти заходиш із побратимами в недобудовану багатоповерхівку на одній з вулиць Бучі і бачиш тіло молодого хлопця. Із звʼязаними за спиною руками. Він давно там лежав. Може тиждень. Може більше. В білому шоломі на якому було написано «Vоин Сvета». Ні, це не я помилився розкладкою, це так було написано на його шоломі. Через літеру «V». А ще у нього не було очей… носа… вух. Показати фото, чи достатньо слів? І так скрізь. По всій Україні там, куди прийшли вони, так звані «брати».Пробачити? Не відповідати ударом на удар? Підставити другу щоку? Серце? Душу?… Українці вже одного разу, сто років тому, підставили їм другу щоку. Навіть більше. Віддали все. А потім ховали людей. Не десятками чи сотнями. Селами. А потім знов. І знов. І навіть зараз… знов! Так що свою мантру, про другу щоку, засунь собі Папа знаєш куди… ну ти зрозумів, да? Якщо ми хочемо вижити як нація, то нам варто самим вивчити і онукам передати інший вислів, який належить точно не тобі… «Якщо хтось прийшов вб@ти тебе, то встань і вб@й першим». Тому нехай краще залишать нас в спокої і тоді… Але ж не залишать, потвори, не залишать. Тому нам треба у цьому випадку не вчити молодь пробачати, а навпаки… НЕ ПРОБАЧАТИ! Робити висновки і не пробачати! Памʼятати і не пробачати! Нікому і нічого не пробачати! Жодного загубленого життя. Жодної сльози дитини у якої назавжди вкрали дитинство. Жодного понівеченого будинка. Нічого! І нікому! Не пробачати… І лише в такому випадку, ми зможемо гарантувати своїм правнукам мирне життя. Бо своїм дітям, з такою твоєюмантрою ми не змогли забезпечити мир, на жаль…