Чудеса Божі проявляються в Його любові

Книга Міхея закінчується цими словами надії. Пророк звертається до Бога, який, як пастух, піклується про свою отару, Ізраїль: «Паси народ твій посохом твоїм, овець спадщини твоєї, що самі перебувають у лісі серед саду». Він усвідомлює, що Господь піклувався про свій народ з того часу, як вивів його з Єгипту, звільнивши від рабства фараона. Пророк, використовуючи образ пастуха, нагадує про дбайливу й турботливу опіку, захист єдності стада, яке інакше розбіглося б, захист життя овець, навіть ціною власного життя. І він закликає пастуха продовжувати діяти на користь свого народу. Є два способи, якими має проявитися це божественне втручання. Господь є пастухом, який прощає: «Хто Бог, як ти, що провину прощаєш і даруєш переступ останкові твого спадкоємства?». Ці слова нагадують пастуха з 22-го Псалму та Книги Єзекиїля (Єз. 33). Це також пастух, який продовжує любити свій народ: «Він знову змилосердиться над нами, розтопче наші беззаконня. Ти кинеш у глибінь моря всі гріхи їхні». Господь є справді добрим пастухом, який піклується про свій народ, починаючи саме з прощення. Прощення Господа більше за все інше відкриває, ким є Бог Ізраїлю і як Він відрізняється від усіх інших ідолів. Образ пастуха буде повторений Ісусом: Він сам являє собою пастухом, який знає своїх овець, називає їх на ім'я та приймає до кошари. Якщо одна з них загубиться, він залишить решту отари, аби піти на її пошуки. І потому перев'яже рану та зцілить цю хвору віднайдену вівцю (Ів. 10). Молімося до Господа, аби ми могли слухати Його голос доброго пастиря і бути нероздільною отарою, дозволяючи Йому вести нас та навчаючись жити Його милосердям. Слово Боже кожен день