Замахи на ЄреміюУ цьому короткому уривку викладено думки та суперечності, що розбурхують душу Єремії. У ньому ми бачимо постать віруючого, якого переслідують вороги, який отримує «зло» за «добро», яке чинить. Вороги не тільки відкидають його проповіді, але й вважають їх зайвими, оскільки переконані, що вже знають волю Божу завдяки своїм культовим практикам і служінню як тлумачі Закону. Таку ж позицію займуть згодом фарисеї щодо Ісуса, якого будуть засуджувати за те, що він проповідує вчення, зосереджене на любові, і, насамперед, за те, що він представляє себе як справжнього і авторитетного тлумача Божої волі чи навіть як єдиного Вчителя. Пророк Єремія добре знає, що не він сам обрав бути пророком. Це Господь обрав його і послав говорити до народу, щоб відкрити йому Божу волю. Присутність пророків є знаком Божої любові, яка не хоче, щоб його народ був рабом власних думок і власних обмежених горизонтів. Єремія, незважаючи на всі свої вагання, розуміє, що не може поступитися ворогам, які не перестають підстерігати його. Тому він звертається безпосередньо до Господа і, з близькістю віруючого, нагадує йому про час, коли він заступався за тих, хто тепер є його ворогами. Господь Ісус, який доводить проголошення Царства до вершини, очищає також прохання Єремії і закликає своїх учнів, подаючи їм власний приклад, молитися також за ворогів. Любов, яку Господь дарує нам, сильніша за будь-яке зло, аж до перемоги над ним.Слово Боже кожен день