Коли світ стає невизначеним, ми починаємо жити швидше А коли катастрофа стає повсякденністю ми майже інстинктивно починаємо прискорюватися.

Намагаємось випередити те, що нас лякає. Помічали? То з одного боку дійсно лячно і привидів багатоТа з іншого- страшно зупинитисьБо якщо я зупинюся, мені доведеться почути, що зі мною насправді відбувається. Можливо, я втомилась, не знаю, що робити. Та ще й старі способи більше не працюють. Чи чесно, я вже давно живу не з бажання, а з необхідності. І тоді швидкість стає своєрідним анестетиком. Поки я зайнята — я не відчуваю. Прикручується спектр чутливості і я перестаю бачитиЩо насправді я хочу, чого боюсь, де знаходжусь? Якщо ви коли-небудь стояли на роздоріжжі, то знаєте: коли біжиш, дорожніх знаків майже не видно. Треба хоча б на мить зупинитися, щоб прочитати, куди веде дорога. Саме з цього питання ми починаємо рух в ДОБРО:що відбувається зі мною, коли старі опори більше не витримують? 26-27 серпня о 19:00 говоримо про опори, швидкість, розбираємо запити Приєднуйтесь Https://dobrovmeni.send-pulse.com