Пресконференція Ґаспа перед «Дженоа», частина 3

Чи є проблема у великих матчах? Чому повторюються такі провали?

«Ні, це не провали, я вже говорив про це раніше. Є ще й суперник, який, так само як ми використовуємо певні ситуації в матчах, що потім переламуємо на свою користь, має футболістів, здатних вийти на поле й змінити перебіг гри.

Позавчора переломний момент створив Ендрік двома ударами головою. Це були лише кілька епізодів, але вони виникли в найбільш непередбачуваний спосіб: нас поставили в складне становище у верховій боротьбі після трьох кутових. А далі кожен може трактувати це як завгодно.

Цілком природно, що такі команди мають подібні можливості. Нам, наприклад, створив проблеми Ґатті, коли зіграв центрального нападника. Він вийшов і забив у боротьбі біля воріт. І він зробив це не лише проти нас. Здається, таке траплялося ще в якомусь матчі, хоча зараз не пам’ятаю, у якому саме.

Наприкінці матчів багато таких команд вирішують їхню долю саме в такий спосіб. Коли вже немає можливості або здатності створювати моменти завдяки комбінаційній грі, шукають інші рішення. Але такі голи теж зараховуються, вони мають таку саму цінність, як і голи з гри.

Це факт, що багато таких команд у такий спосіб знаходять вихід із різних ситуацій і вирішують долю окремих матчів. Ми можемо робити це по-своєму проти певних суперників, а проти інших самі від цього страждаємо. Ми беремо це до уваги й намагатимемося знайти рішення в майбутньому».

Чи є щось, над чим можна попрацювати?

«Безумовно, саме це нам ще належить зробити. І над цим також. Але пропустити в таких ситуаціях три голи поспіль після кутових…

Минулого року я вже бачив три нереалізовані пенальті в одному епізоді й думав, що це вже неабиякий рекорд. А позавчора ми перевершили самих себе».

Хочу повернутися до вашої думки про необхідність розширення складу.

«Я хотів пояснити одну річ, хоча й ризикую почути, що скаржуся. Але справа зовсім не в цьому.

Питання в тому, що сьогодні команда, яка виступає в єврокубках, грає в Лізі чемпіонів і має такий календар, уже не може мати таку саму кількість футболістів, як п’ять чи шість років тому.

Звичайно, ми можемо залучати гравців із молодіжної академії. Не хвилюйтеся, вдесятьох ми ніколи не гратимемо. Але з погляду кількості футболістів для команд, які виступають у єврокубках, за нинішнього календаря вже очевидно, що доводиться проводити стільки матчів, що ширший склад стає необхідністю».

Ваша команда застосовує персональну опіку по всьому полю, але під час кутових захищається зонально. Які гарантії дає така стратегія під час стандартних положень?

«Персональна опіка по всьому полю? Це вже перетворилося на своєрідний ярлик.

Але навіть у грі я, наприклад, рідко бачив, щоб Моліна опинявся на фланзі Веслі, а Веслі переходив на протилежний бік. Тобто футболісти захищаються у своїх зонах, а на такій невеликій ділянці, у межах кількох метрів, ти все одно граєш персонально проти суперника у своїй зоні.

Він може змінювати напрямок, це може бути один гравець або інший, але ти не переслідуєш його по всьому полю. Цей спосіб захисту завжди був ефективним, і раніше ніколи не траплялося того, що сталося позавчора.

Він також приносив нам користь в атаці, адже минулого року ми забивали голи й вигравали матчі завдяки Манчіні, Ермосо, Ендіка та Крістанте.

Позавчора сталося те, що сталося, і ми, звичайно, беремо це до уваги, але також аналізуємо конкретні ситуації. Безумовно, під час гола, після якого рахунок став 3:2, нам забракло організованості, тоді як у двох інших випадках дещо знизилася концентрація».

@Roma1927UA