На вечір вам відео від 25 бригади ДШВ, яка набирає все більше трофеїв після свого наступу.В кадрі багато цікавого. АГС-17 з багатьма "улітками" до них, РПГ та вогнемети. Потім їде повністю ціленька Нона-СВК, на якій але можна зупинитись. Тому що далі йдуть БТР-82 та найбільша 152мм САУ МСТА-С, які не так цікаві)Нона-СВК досить рідко зустрічаються, тому що їх всього то до 50 штук на озброєнні у орків (пишу так, бо вже сиджу в тіньовому бані за інші назви росіян). І це разом з 12 штуками в морській піхоті.Цікава вона ще й тим, що це унікальна частина розвитку радянського артобудування. З Нони пішов виток у сторону універсальності 120мм калібру, яким можна використовувати одним стволом як снаряди - так і міни. І це не основна фішка САУ, тому що їх тут дві - найближча дальність використання. Для артилерійського снаряду це відстань від 1,5 кілометри, а для міни уже мінімум 400 метрів!Першу Нону-С зробили для десантників, ще в радянському союзі, потім переставили башту на БТР-80 (це на відео вона Нона-СВК, колісна) та нічого не дали з наведення чи взагалі якоїсь системи управління. Далі покращили гармату і дали нове шасі на гусеничному ходу - і назвали без печалі таку САУ Вєна. Її зробили ще менше, але більшість пішла до Азербайджану.Вінцем цього розвитку стало спарення Нони з дорослою САУ. Точніше з САУ Гвоздика зробили нову Нону - і зробили дійсно хороший продукт, який вже має системи управління, наведення та навіть самостійного корегування. Ім'я їй дали ще краще, трав'яне - Хоста. І вона навіть стояла на Хрещатику на наш День Незалежності, тому я її точно зацінив.До чого це я все веду.Що з кожним новим витком нашої війни м все більше знаходимо проблем з технікою мокшан. Вони витягують все що можуть. Ось ці Нони на стільки "'червонокнижні", що їх присутність вказує тільки на нестачу техніки та озброєння. А беручи до уваги те, що наші десантники забрали її повністю цілою, а в тих районах дійсно стояли морпіхи мордору - це може бути одна з останніх діючих Нон-СВК у світі :)Ми бачимо перелом у ході війни всюди. Ми маємо розуміти, що тепер росія не думає де зробити можливий наступ, а готується до нашого. І тепер ми дивимось де вона стає в оборону та готується до зими, яку ми не дамо їй пережити.Все буде Україна!