Я чекав цього випуску журналу NV, ще тиждень тому бачив рекламу, але не бачив деталей. Тепер журнал вийшов, і можна прочитати деталі, які видно між рядків. Та й деякі чітко видно) Одразу хочу почати з обложки. Автори, напевно, спеціально зробили такий клікбейт, тому він мені трохи не подобається. Звісно, Буданов командир Банкової. Але наступне речення, що він наступний кандидат від влади - точно клікбейт. І зараз поясню чому, спираючись на саму статтю.Так, зі зміною керівника Офісу - змінився підхід до управління установою. Про це сказали усі співрозмовники. Що сама управлінська модель - замість політичних інтриг Єрмака з'явився прагматичний підхід, до якого звик розвідник Буданов.Немає цього мікромеджменту, тільки холодна ввічливість та контроль процесів. Контроль, з посмішкою та постійним доступом до себе виконавців, яким потім потрібно затвердити/підписати виконане. І в короткі терміни, а не як треба шукати час і настрій в попередника. Автори постійно говорять про рейтинги і довіру, але самі ж по тексту кажуть, що Буданов максимально зосередився на переговорному процесі. Поки немає такої впливовості та інтеграції із Урядом та Радою. Тобто, мінімум внутрішніх політичних процесів, а максимум переговори та контроль процесів в Офісі.В черговий раз кажу, що бачу більше саме зовнішньоукраїнської роботи, а не робота на якісь електоральні відсотки. Буданов все більше робить ставку на дипломатичну суб'єктність України, а не якісь амбітні особисті плани. Ми бачимо, переговорний процес не стоїть на місці, попри війну в Ірані. Робота з американцями ведеться, а чого варті лише два підряд обміни на минулому тижні? Просто подивіться на обміни в цьому році. Якраз рік почався призначенням Буданова на ОП. Він отримав набагато більше варіантів переговорів з півнями. Одне діло мати ГУР і КШ, а інша справа - командир Банкової, як назвали його в ОП. І мілітаризація Офісу під час війни - логічний процес, який треба було робити набагато раніше. І Буданов тут якраз дуже логічне продовження цієї мілітаризації, а не використання посади як для своїх якихось амбітних цілей. І те, що у нього росте рейтинг чи довіра - це наслідок прагматичної роботи, а не політичних інтриг чи торгів.