#MH17Я добре пам'ятаю той день, 17 липня 2014 року. Вже йшов Бог зна який день обстрілів. Ми стояли біля терикону шахти Капітальна-Должанський. Прямо під териконом - кордон з росією, а кожен вечір починався з обстрілів з території тієї ж дири на карті світу.Ми постійно спостерігали, як снаряди летіли через нас, по табору двох батальйонів 72 бригади, а після евакуації російського селища під териконом - почали знімати і нас з того терикону...Ми бігали, ховались, але не залишали терикон. Телефони включались тільки щоб самому подзвонити, додому чи на штаб батальйону.День, 17 липня 2014 року застав мене під териконом, на схилі з української сторони. Чому саме там був - не пам'ятаю. Десь в обід міг спуститись поспати під дерево, щоб не така спека була, тому що окрім літа - навколо був повністю чорний терикон використаної руди... Спати спускались на нашу сторону, бо арті важче попасти на український схил терикону - всі снаряди летіли з росії, тому тільки український схил рятував. З території України, звісно, ніхто не стріляв по нам...І от я включаю телефон, щоб подзвонити додому, спитати як справи, сказати, що живий. І чую - хтось кричить, що росія все, її зараз задавлять, напевно скоро війна закінчитися. Біжу дуже швидко і карабкаюсь по «балконах» до вершини терикону, щоб там телефон ловив нашу мережу, а не мокшанську.Включив. Сотні смс. Перші слова - тримайтесь, скоро все закінчиться, росія сама себе поховала.Дзвоню додому - я живий, що там по новинах??РОСІЯ ЗБИЛА ЛІТАК!! СКОРО РОСІЯ І ВІЙНА ЗАКІНЧАТЬСЯ, СКОРО ПОВЕРНЕТЕСЬ ДОДОМУ!!Я поняття не мав про який літак йде мова, і чого росія його збила, така гонорова. Я не мав води, бензину і досить патронів - я хотів повернути усіх живими додомів...В голові все закрутилось, забилось серце, з'явились сили в руках, навколо все меркне.ВІЙНА, закінчиться на днях, поїдемо додому.Залишимо Донбас, живими, на конях...І раптом усі думки, що склались чомусь в риму розбиває звук. Тихенький знак наче бензопилки, але десь високо в небі - ми вже всі знали цей звук. Ми вже знали, що через декілька секунд після появи безпілотника над нами - розпочнеться обстріл...Але як же так? Вони ж збили міжнародний літак, все має закінчитись, їх мають покарати і в нас має закінчитись війна!?Але я встигаю лишень сказати в телефон, що мене викликає штаб, мені треба йти. Я не встиг сказати, що війна не закінчилась. Московським військам по барабану на той літак, а я брешу про штаб, бо до нього далеко, а я сам на кордоні. Що вже почув вихід чотирьох снарядів і розумію, що це по нам. Дрон висів чітко над нами, в білий день. Я встиг лише крикнути в рацію - ВИХОДИ, ПО НАМ!! І вже через десятки секунд реактивний звук прильоту снарядів, які перелетіли терикон і впали на поле з соняшниками. Не влучили, але треба далі бігти, бо твоє місце стояння вже відмічене і по тобі прицілились...Мокшанам фіолетово на той збитий МН17, і війну на Донбасі вони просто так не закінчать. Я МІГ БИ ще раз нагадати, що на теперішній час живі ще сотні і тисячі воїнів, які на власні очі бачили обстріли українських військ з території мокшан та проходи військової техніки росії в Україну, але бачу, що владі це не потрібно для свідчень проти росії. Навіть в Вікіпедії написано ХТО збив літак МН17, а у нас він сам впав і це трагедія. Але у нас в другому місці трагедія, нажаль...