Пост про пам'ять.Напевно ви вже бачили фото цього сивого юнака, який вперше за рік побачив яблуко. Дивовижно влучно переданий стан нашого воїна, який майже рік перебував у полоні, але сьогодні його звільнили з іншими 115 героями.Але я про пам'ять, яка в нас іноді відключається, коли подразника довго нема. Тобто, ми забуваємо речі, спогади дитинства чи навіть якість навики, якщо довго цього не робимо, не бачимо чи не говоримо про це.І на цьому фото Max Kolezznikov про якого ми забули...Ми знайомі з Максом багато років, звісно після 2014 року. Він раніше багато писав, особливо як був мобілізованим. Потім якось він пішов з "фейсбучних срачиків", а до 24 лютого я взагалі не пам'ятаю де він, та як зустрів війну. З березня сторінка пуста, і тому ніхто його не бачив у стрічці.Де зустрів війну, куди потрапив, як взагалі в полоні опинився та де був рік - ніхто не згадував до сьогодні. Та й постять фото люди без прив'язки хто це, тому що його не знають. Навіть ті хто знають, та навіть я - не впізнали його без опису!!Те, що зробив російський полон - видно на фото. Яким колоритним був Макс - можете подивитись на його сторінці. Але головний посил посту всеодно пам'ять...Ми забули про людину, яка рік не писала в Фб. Хвала йому, що вижив та повернувся. Але скільки ще людей, про яких не пишуть, і які самі не пишуть, і про них забули? Скільки ще війна і йбн рсн зітре українських імен, про які не знають, а навіть тих що знають - згодом не будуть пам'ятати??Нам потрібно в першу чергу зберігати спогади, пам'ятати хто що робить, та говорити про людей, які творять нинішню історію України та можуть зникнути назавжди...Ще раз вітаю Макса і решту воїнів з поверненням домів! Скорішого відновлення та повернення до українського життя!