Українська мова — маркер національної ідентичності. Отже, там, де мова, — там територія держави. Це слова мого друга, борця за українську мову, Героя України Андрія Парубія. Вони є найкращим орієнтиром у нашій боротьбі. Бо українська мова — це наше коріння, яким ми вгризаємося в рідну землю. І нікому її не віддамо. Про це ми думали, коли створювали Закон про мову, розвивали та підтримували її захист та поширення. Про це щодня згадують наші люди в окупації. Саме про це сьогоднішній День української писемності та мови. Усю нашу історію нам доводилося боротися за право бути українцями на власній землі. А наш вічний ворог випалював бібліотеки та архіви, знищував підручники, ув’язнював та вбивав борців за українську мову. І досі перше, що роблять росіяни, коли заходять на нашу територію, — це викидають зі шкіл українські підручники. Ворог хоче відібрати не просто наше слово, а нашу зброю та наш щит, вирвати наше серце. Але допоки у нас є наша українська мова, доти існуємо ми, українці. І що більше ми вгризаємося в землю нашим мовним корінням, то сильнішими стаємо і віддаляємося від країни-гною. У нас немає з ними нічого спільного: різна ментальність, гідність та прагнення до свободи, почуття милосердя та справедливості, наша самобутня культура та наша українська мова. І нехай українське слово стане оберегом від цих вурдалаків, цих нелюдів, бо людина не здатна на такі криваві звірства. У нашій боротьбі з нами — наша Мова і наша лють.📩 Telegram 😎 Facebook 🕊 Twitter