Ми живемо у світі сповненому переконаннями. Оскільки світ мчить набираючи обертів і зупинятися ніхто не хоче, то переконання швидко стають фактами або навіть догматичними установками. Одним з таких переконань є редукціонізм. Якщо спробувати пояснити це швидко та без строгих дефініцій, то це про теоретичну можливість пояснити феномени вищих рівнів нижчими. Особливо яскраво це можна побачити в філософії свідомості, коли свідомість не те що хочуть пояснити через біологічний рівень (чи хімічний), а відразу через найфундаментальніший — фізику. Багато хто спирається на це припущення, бо це один з варіантів фізикалізму. І ось коли розмовляєш з деякими науковцями (філософами, когнітивістами тощо) складно показати суперечність цього переконання та навести релевантні аргументи, щоб люди спробували подивитися на питання з іншого боку. Через популяризацію редукціонізму впродовж років може скластися враження, що можна спокійно описати більшість психічних аспектів саме в термінах фізики (або нейронних мереж).І здавалось би, хімія, яка є найближчою до фізики, повинна ось-ось розчинитися в ній. Стаття про філософію хімії цікава саме тим, що вона ставить під питання (навіть частково заперечує) можливість звести усю хімію до фізики (тобто редукувати її до найфундаментальнішого рівня). В статті чудово розкрито фундаментальні суперечності при спробі перенести розрахунки хімічного виміру на фізичний. Якщо хтось хоче долучитися до прочитання та обговорення, у вас ще є час: клуб буде вже у цю суботу.