Petrenko AndryiⒸ (Kyiv Ukraine)

Бензиновий дефіцит у РФ: як пальне з Індії намагаються видати за «гуманітарку»Систематичні та успішні атаки українських безпілотників на російські нафтопереробні заводи й логістичні хаби (як-от нещодавні удари по нафтобазах у Твері та паливних танкерах в Азовському морі) паралізували нафтопереробну галузь країни-агресорки. Опинившись на порозі масштабної паливної кризи, Кремль змушений екстрено шукати закордонних постачальників палива, маскуючи військові та економічні закупівлі під несподівані юридичні формулювання. Паливна скрута КремляЧерез значні втрати власних потужностей Росія вперше за тривалий час відкрила свій ринок для масштабного імпорту бензину. На початку липня 2026 року авторитетне агентство *Reuters* повідомило, що РФ офіційно дозволила імпорт пального для покриття внутрішнього попиту та розпочала постачання бензину морським шляхом з Індії. За даними галузевих джерел, перші партії обсягом від 60 до 80 тисяч тонн уже вирушили до російських портів. Паралельно агресор веде переговори з Казахстаном про імпорт ще 50 тисяч тонн бензину марок АІ-92 та АІ-95.Абсурдний статус: військове паливо як «гуманітарна допомога»Найбільший резонанс викликали спроби легітимізувати ці поставки в очах міжнародної спільноти та убезпечити їх від українських Сил оборони. Стало відомо, що Росія намагається офіційно оформити імпортовані 50 тисяч тонн бензину як «гуманітарну допомогу».У цьому контексті в інформаційному просторі з'явилися повідомлення про дипломатичні заклики до Києва з проханням утриматися від ударів по танкерах, що здійснюють такі рейси, мотивуючи це нібито «цивільним та гуманітарним» призначенням вантажу. Проте офіційний Київ наразі не давав жодних коментарів чи гарантій безпеки для суден, що забезпечують паливну стабільність країни-агресорки.Чому бензин для РФ не може бути гуманітарним?Військові експерти та аналітики одностайні: будь-яке пальне, що потрапляє на територію Росії, автоматично стає ресурсом подвійного призначення. 1. Забезпечення окупаційних військ: Бензин та дизель безпосередньо використовуються для заправки військової техніки, логістичних вантажівок та забезпечення бойових дій проти України. 2. Вивільнення внутрішніх резервів: Навіть якщо імпортоване паливо піде на цивільні АЗС, це дозволить Кремлю спрямувати залишки власного виробництва на потреби армії РФ. 3. Економічна підтримка агресії: Спроба назвати комерційні поставки дефіцитного бензину «гуманітарним вантажем» — це очевидна маніпуляція, мета якої — захистити логістичні ланцюжки Кремля від законних ударів України у відповідь.Поки Росія намагається сховати свій енергетичний колапс за дипломатичними ширмами, українські сили чітко демонструють: будь-які об'єкти та паливні артерії, що живлять російську військову машину, залишаються легітимними цілями.

У мережі та низці медіа поширюється інформація про те, що жителів Польщі закликають готуватися до війни з Україною, а не з Росією. Джерелом цієї сенсації називають польське видання "Myśl Polska", яке стверджує, що конфлікт з українцями є «більш реальним», ніж «міфічна загроза з боку РФ». Автори матеріалу також роблять висновок, що полякам нібито «немає іншого вибору, окрім як покращити відносини з Росією».Що стоїть за цими заявами, хто є їхнім автором та чому цей матеріал не має нічого спільного з реальною позицією Польщі — розбираємося в аналізі. Хто стоїть за публікацією? Репутація "Myśl Polska"Для того, щоб зрозуміти мотиви публікації, варто подивитися на саме першоджерело. "Myśl Polska" — це консервативно-націоналістичний тижневик, який уже багато років має стійку репутацію відверто проросійського видання. Систематичні наративи: Автори цього ресурсу регулярного транслюють тези, вигідні Кремлю: критикують присутність НАТО в Східній Європі, виступають проти військової допомоги Києву та закликають до «прагматичного діалогу» з Москвою. Рівень впливу: У самій Польщі це видання є маргінальним. Його аудиторія вкрай мала, а ідеї, які воно просуває, перебувають на узбіччі польського політичного та суспільного дискурсу. Воно в жодному разі не представляє позицію польського уряду або польського народу. Які маніпуляції використав автор матеріалу?Автор скандальної статті, Пшемислав Пяста, використав класичні інструменти розпалювання міжнаціональної ворожнечі: 1. Абсолютизація історичних травм: Стаття спекулює на складних сторінках українсько-польської історії (зокрема, Волинській трагедії). Минуле подається не як тема для наукового діалогу, а як привід для сучасного військового протистояння. 2. Зміна вектора загрози: Реальна, задокументована агресія Росії проти України та її постійні погрози на адресу країн Балтії та Польщі називаються «міфічними». Натомість Україна, яка сама стікає кров'ю у війні, змальовується як «екзистенційна загроза» для Варшави. 3. Безальтернативний висновок: Читача підводять до єдиної "правильної" думки — оскільки Україна нібито є ворогом, Польща зобов'язана капітулювати перед геополітичними інтересами Кремля та відновлювати дружбу з РФ. Технологія «Сліпої плями»: як працює ця пропагандаЦей кейс є підручниковим прикладом того, як працює російська машина дезінформації за кордоном. Схема виглядає так:[Кремлівський наратив] ⬇️[Західний маргінальний блогер / проросійське ЗМІ (Myśl Polska)] ⬇️[Публікація «альтернативної думки»] ⬇️[Масштабування російськими топ-медіа та ботофермами] (Подається як: "Поляки прозріли і готуються до війни з Україною")Російські пропагандисти використовують такі публікації, щоб створити ілюзію, ніби на Заході тріщить єдність, а європейські суспільства втомилися від України та бачать у ній ворога. Яка реальна позиція Польщі?Офіційна Варшава та абсолютна більшість польського суспільства демонструють діаметрально протилежну позицію:Безпека: У Воєнній доктрині та Стратегії національної безпеки Польщі чітко вказано, що головною загрозою для країни та всього регіону є агресивна політика Російської Федерації.Підтримка: Польща залишається одним із ключових логістичних хабів для передачі західної зброї Україні та послідовно виступає за посилення санкцій проти Росії. РезюмеПодібні статті — це елемент психологічної та інформаційної війни. Їхня мета — посіяти паніку, викликати взаємну недовіру між українцями та поляками, а також послабити підтримку України. Жодних реальних передумов для військового конфлікту між Польщею та Україною немає, а сама стаття є звичайною маніпуляцією маргінальних проросійських сил.Автор: @petrenkoandryi

Феномен «безкоштовної путівки»: чому російські матері відправляють дітей у зону бойових дій? Або хворий російське суспільство.​Російські матері заради безкоштовних путівок готові відправляти своїх дітей до окупованого Криму — туди, де через постійні удари вже бракує пального, а запаси продовольства стрімко тануть. Півострів фактично перетворився на зону бойових дій під вогневим контролем України. Попри це, росіяни або щиро не розуміють, що відбувається, або просто вдають, що все гаразд.​Тут постає моторошне питання: чому в цих матерів повністю відсутній базовий інстинкт захисту власних дітей?​Вони з легкістю віддають їх куди завгодно: старших — на фронт як гарматне м'ясо, молодших — у «піонерські табори» під обстріли. Цю суміш байдужості, інфантильності та прихованої агресії щодо власного потомства важко осягнути здоровим глуздом. Заради сумнівної вигоди чи схвалення з боку держави вони свідомо ризикують життям тих, кого мали б захищати понад усе. Це не просто відсутність емпатії — це якась тотальна деградація інстинкту материнства на рівні цілого суспільства.Автор: Петренко Андрій

Атракціон невиданої щедрості: США та Іран готуються підписати «мирову» в Швейцарії​Телеканал Al Arabiya злив у мережу проєкт меморандуму між США та Іраном. Що цікаво, пункти майже «один в один» збігаються з тими забаганками, які раніше публікував сам Тегеран. Ну а чому б і ні? Гуляти так гуляти.​Головні атракціони цієї дипломатичної вистави величі:​Мир у всьому світі (негайно): Обіцяють негайне та перманентне припинення вогню на всіх фронтах, включно з Ліваном. (Схрестили пальці, віримо).​Свободу морям: США зобов'язуються зняти морську блокаду з Ірану й обіцяють «більше так не робити» (тобто запобігати будь-яким перешкодам).​Речі на вихід: Вашингтон має зібрати свої валізи й повністю вивести війська з регіону всього за місяць після підписання фінальної угоди.​Жест доброї волі від Тегерана: Іран так і бути зняв би блокаду з Ормузької протоки. Теж протягом місяця. Яка великодушність, та щедрість!​Цвях програми (істерика увімкнена): США та їхні «регіональні партнери» зобов’язуються розробити програму відновлення Ірану. Фінансування — скромні мінімум 300 мільярдів доларів. (Пентагон і платники податків США вийшли з чату, поплакати в бальній залі Білого дому.)​Амністія «All Inclusive»: Якщо все піде за планом, США знімуть з Ірану взагалі всі санкції, включно з резолюціями ООН та МАГАТЕ. Повний детокс репутації.​Чесне піонерське на пузі хрест: Іран урочисто обіцяє ніколи-ніколи не створювати ядерну зброю. (Тут десь тихо заплакав один ізраїльський прем'єр-міністр).​Нафтовий безліміт: Вашингтон дає зелене світло на експорт іранської нафти (разом із банками, страхуванням і логістикою), а на десерт з родзинками — розблокує всі заморожені іранські мільярди мільярдів.​P.S.: Це просто якесь сюрреалістичне комбо. Особливо потішили 300 мільярдів на «відбудову» головного спонсора регіонального тероризму за кошт самих США. Шоу століття, не інакше. Чекаємо на продовження.Стаття Петренко Андрія

«Аналоговнєтні» МіГ-31 пройшли процедуру експрес-утилізації прямо в закритих ангарах! ​Яке прикре і дуже дороге задимлення сталося на одній із надійно схованих авіабаз у глибокому тилу ерефії! Наші далекобійні «санкції» залетіли в гості до унікальних перехоплювачів МіГ-31 — тих самих, які путін використовує як платформу для своїх «свєрхзвукових» ракет «Кинджал».​На супутникових знімках, які вже гуляють мережею, прекрасна картина: масові пожежі, знищені вщент капітальні ангари та складені, як картонні будиночки, укриття. Кілька дефіцитних літаків перетворилися на попіл, ще кілька — отримали важкі поранення, несумісні з польотами.​Російське міноборони традиційно мовчить у ганчірочку, бо як пояснити глибинному народу, що «довга рука» України тепер спокійно дістає стратегічну авіацію за сотні кілометрів від фронту? Що, хлопці, покришки на крилах і бетонні стіни знову не допомогли? СБС та розробникам БПЛА — низький уклін! Горіть ясно, «пташки» окупантів! 🟥Підписуйтеся, для мене це важливо: youtube.com/@andryipetrenko

Друзі, зустрічайте п'яту частину гуморесок Павла Глазового.🟥 https://youtu.be/AePqHbnDyqM​Класика українського гумору від Павла Глазового продовжує оживати в об’ємних образах! Цього разу я підготував для вас справжній коктейль гуморесок із восьми влучних та неймовірно життєвих історій, де сатира поєднується з магією пластиліну.​У цьому випуску на вас чекають:​🔸 «Найважча роль» — про те, як материнська гордість може перетворити звичайне викатування бочки на головну подію театрального сезону.🔸 «Заморські гості» — кумедна зустріч туристів із Канади та київського сержанта, який має свій особливий детектор «культурних людей».🔸 «Еволюція» — філософська розмова тата й сина в зоопарку про те, чому не кожній мавпі (і людині!) вдається стати «справжньою».🔸 «Похвала» — повчальна історія про підступного павука та наївну муху, що нагадує: солодкі слова бувають небезпечнішими за павутиння.🔸 ...та ще 4 гуморески, які змусять вас усміхнутися та впізнати в героях когось зі знайомих!​Кожна фігурка зліплена вручну, а кожне слово пронизане любов'ю до нашої мови та влучного жарту.​Читає: Андрій ПетренкоСтиль: Авторська пластилінова 3D-анімація​Переходьте за посиланням, слухайте, насолоджуйтеся та підтримуйте український контент своїми вподобайками!

Сліпий і глухий підводний човен: як тіньовий флот РФ залишився без прикриття7 січня 2026 року російський «тіньовий флот» пережив момент істини.Берегова охорона США захопила два псевдоросійські нафтові танкери, що перевозили підсанкційну венесуельську нафту. Без пальби й без зайвих слів. Просто прийшли й забрали.При цьому російський підводний човен топтався поруч.Але саме це і є найганебніша частина історії.Операція «Marinera»: ескорт, який нічого не ескортувавТанкер Marinera (раніше Bella-1) два тижні грав у морського Джеймса Бонда:міняв назву,міняв прапор,перефарбовувався,вимикав транспондер,перехрестився у російський реєстр Петра I,аби лише зробити вигляд, що він «не він» і танкер не танкер із венесуельською нафтою.У Північній Атлантиці, поблизу Ісландії, до нього підійшли кораблі ВМФ РФ разом із підводним човном. Формально — ескорт. Фактично — декорація ватної імперськості.Підводний човен був.Російські кораблі були.А от волі — не було.Коли USCGC Munro завершив операцію, російський ескорт не втрутився, мабуть, конспектування як це роблять професіонали.Без маневрів. Без ультиматумів. Без «червоних ліній».Недоімперія просто подивилася, як у неї забирають заборонену іграшку, і мовчки відійшла на болота.Підводний човен як символ безсилляЦе не стриманість.Це не «обережність, щоб не ескалувати».Це — визнання реальності.Підводний човен, який не заважає захопленню «стратегічного» судна, — це не зброя, це шматок іржавого залізяччя.Це плаваюче підтвердження слабкості.Все що може Росія, це супроводжувати, це фотографуватися на радарах та малювати зірочки та прапорці на бортах.Але вона не може захистити навіть власну контрабанду.Sophia: коли навіть декорації не знадобилисяДругий танкер — Sophia (або M Sophia) — захопили в міжнародних водах Карибського моря.Без підводних човнів.Без російських кораблів.Без ілюзій.Жодного супроводу. Жодного протесту. Жодного «флоту».Просто ще один елемент тієї ж схеми: Росія → Венесуела → санкції → американська пляшка.Що насправді сталосяЦе не інцидент.Це початок фізичного демонтажу тіньової нафтової логістики.Раніше тіньовий флот жив за принципом:якщо ти в морі — ти поза законом.Тепер правило інше:якщо ти під санкціями — тебе знайдуть, навіть якщо поряд підводна “шляпа” росіян.І найболючіше для Кремля не те, що танкер забрали.А те, що підводний човен нічого не зробив, просто бовтався.Бо в цю мить стало зрозуміло: тіньовий флот — це вже не сила.Контрабанда з ядерною риторикою вже не працює.А страшна риторика, як виявилося, пусті слова старого диктатора Путіна.Автор: Петренко Андрій

Після диктатора: що чекає Венесуелу і чому це значно небезпечніше, ніж нічна бавовна в КаракасіЗабрати диктатора — це дуже ефектна технічна операція.Забрати диктатуру — це роки болю, бруду й рішень без гарних обкладинок з рожевими поні.Венесуела прокинулася без Мадуро, але з усім тим, що він залишив після себе: зруйнованою економікою, озброєними бандами, корумпованою армією й населенням, яке давно забуло, як виглядає нормальна держава.Сценарій перший: контрольований перехід (ідеальний, але крихкий)Найбажаніший варіант — перехідна влада.Опозиція, міжнародне визнання, вибори, кредити, поступове повернення Венесуели в реальний світ.Але тут є нюанс, який зазвичай пишуть з зірочкою та дрібним шрифтом:армія роками годувалась із рук режиму;спецслужби звикли не служити, а карати;економіка — це руїна, навіть нафта - це не рятує.Навіть якщо Мачадо чи інша фігура стане символом змін, керувати доведеться країною, де держава існувала лише як інструмент насильства.Це не рестарт. Це намагання дати друге життя країні, яка повністю пронизана раковими пухлинами: авторитаризму, корупції, наркоторгівлі.Сценарій другий: колектівос і повзуча війнаНайреалістичніший і найнеприємніший варіант.«Колектівос» — це не ідеологія.Це люди зі зброєю, наркотрафіком і звичкою жити без закону.Без Мадуро вони не зникнуть. Вони просто:перейдуть у тінь та почнуть грати в «захисників революції». Перетворять частину країни на мозаїку напівконтрольованих зон.Це не громадянська війна, а хронічний гнійник, який роками буде точити державу зсередини.Сценарій третій: вакуум влади і анархіяНайгірше, що можуть зробити США — піти занадто швидко.Без зовнішнього контролю Венесуела ризикує отримати:боротьбу між угрупованнями, колапс інфраструктури, нову хвилю біженців, вже не від диктатури, а від хаосу.Це той момент, коли люди починають ностальгувати за «поганим, але знайомим режимом».Історія знає цей трюк надто добре.Міжнародний протекторат: правильна ідея з токсичною реалізацієюНа папері все виглядає красиво та правильно:ООН або ОАД;тимчасова адміністрація;миротворці;гуманітарна допомога;підготовка до виборів.А на практиці:Росія і Китай блокують рішення;ліві уряди регіону кричать про «окупацію»;будь-який солдат із синім шоломом стає мішенню для антизахідної пропаганди.Протекторат можливий лише за однієї умови: якщо хаос стане набагато страшнішим за політичні ігри в міжнародне право.Глобальний ефект: світ після нічного КаракасаОперація у Венесуелі вже змінила правила гри, навіть якщо хтось удає, що нічого не сталося.Іран зрозумів, що «вивезти» можуть не тільки генерала, а й головних злочинців.Росія усім показала, що союзники з російською зброєю за мільйони доларів — це витратний матеріал.Китай зробив висновок, що ідеологічні партнери зникають швидше, ніж гроші у фінансових пірамідах.Головне — зруйновано міф про те, що диктатори недоторканні, якщо довго кричать про суверенітет.Що це означає насправдіСвіт входить у фазу, де:погані режими більше не гарантовані довгостроково;союз із ядерною державою не рятує від нічного рейду “котиків”;сила знову стала головним аргументом, а не табу.Це небезпечно й тривожно, і це нова реальність.Після нічних феєрверків у Каракасі рухаємося даліМадуро — лише перший винесений експонат із театру мерзенних диктаторів.Справжня історія розпочинається лише зараз.Якщо Венесуела виживе та стане успішною — це стане прикладом для інших людожерів.Якщо зірветься — це стане поганим застереженням для світу.А для диктаторів у світі головний урок простий та лякаючий:ніч під теплою ковдрою та нічною валізою під ліжечком тепер не гарантує безпеки, а кордони — більше не працюють як міцні стіни.Стаття: Петренко Андрія

Каракас під гулом «демократії»: США відкрили венесуельський фронтСвіт прокинувся не від кави, а від вибухів на американському континенті.У ніч на 3 січня 2026 року американська авіація вдарила по військових об’єктах Венесуели, включно з Каракасом. Без прелюдій, без довгих пресрелізів про «стурбованість». Просто небо, літаки, вибухи, темрява.Світло в столиці зникло швидше, ніж віра в суверенітет режиму Мадуро. Низько літаючі літаки, дим біля військових баз, удари поблизу Міноборони — усе це виглядало не як «інцидент», а як чітко спланований сигнал: терпець у Вашингтона закінчився.Ніколас Мадуро відповів у звичному стилі — гучними словами.Оголошено «військову агресію США», введено надзвичайний стан, мобілізацію, розгортання сил оборони. Класичний набір диктатора, якому щойно пояснили, що географія більше не гарантує безпеки.Передісторія: блокада замість дипломатіїЦе не «раптовий напад».Це фінал довгого серіалу, де кожна серія називалася інакше: «боротьба з наркотиками», «захист судноплавства», «санкційний тиск», «перехоплення танкерів».Адміністрація Трампа системно звинувачувала режим Мадуро у:наркоторгівлі, співпраці з терористичними угрупованнями, крадіжці американських активів, і, що найважливіше, у непокорі.За місяці до ударів США:розгорнули авіаносець USS Gerald R. Ford у Карибському басейні;завдали понад 30 ударів по суднам, пов’язаним з наркотрафіком;заблокували нафтові танкери з Венесуели та Ірану;фактично ввели морську блокаду, називаючи її «операцією безпеки».Понад 110 загиблих — і все це ще до першої бомби-ракети.Трамп попереджав просто: «Якщо Мадуро гратиме жорстко — отримає жорстку відповідь». Мадуро вирішив перевірити, чи це блеф.І догрався.Каракас як декорація кінця ілюзій диктатораВибухи біля військових об’єктів у столиці — це не про тактику.Це про психологію.Каракас — вітрина режиму. Саме там найбільше лозунгів, прапорів і телевізійної пафосної впевненості. І саме там темрява настала першою. Надзвичайний стан у країні, де «все під контролем», виглядає особливо пафосно. Мобілізація в армії, яка роками розкладалася корупцією, виглядає ще абсурдніше.Світова реакція: всі все бачать, ніхто нічого не знаєКолумбія заявила про напад на Венесуелу.Білий дім — мовчить. Тиша офіційна, холодна, показова.Reuters, CBS, Al Jazeera, BBC, українські медіа — всі пишуть одне й те саме різними словами:удари були, наземної операції не підтверджено, ситуація розвивається.Це стандартний дипломатичний переклад фрази:«Трамп почав, але ще ніхто не вирішив як це називати».Що далі, без крапкиСтаном на 12:00 за Києвом, 3 січня 2026 року, війська США на венесуельській землі офіційно відсутні.Поки що.Але авіація вже працює, фраза «без наземної операції» звучить як «без продовження». Тимчасово.Венесуела отримала не просто удари.Вона отримала нагадування: ніхто у XXI столітті не питає дозволу у режимів, що торгують хаосом.Відповідно до останньої інформації, у минулому водій автобуса Мадуро вже отримав “золотий” квиток від Трампа і прямує до Сполучених Штатів з неоголошеним візитом у супроводі морських піхотинців США.Автор: Петренко Андрій

Денис Капустін живий. Пів мільйона за “голову” героя, російська погань знову зіграла в темну — заплати за смерть, а отримай власну ганьбу.Командир «Російського добровольчого корпусу» Денис Капустін, він же White Rex, живий. А його «загибель» виявилася не провалом, а частиною нестандартної спецоперації ГУР МО України.Тієї самої операції, де Кремль заплатив близько 500 тисяч доларів за вбивство, а отримав пшик: зламану агентуру і немалий рахунок за власну дурість.Що офіційно підтвердило ГУРГоловне управління розвідки публічно заявило:інформація про смерть Капустіна — фейк.Життя командира РДК збережено, замах зірвано, коло замовників і виконавців у російських спецслужбах — ідентифіковано.Класика жанру:у телевізорі — «успішна ліквідація»,у реальності — провал з чеком на пів мільйона.Як народився фейк про «ліквідацію»26–27 грудня 2025 року в інформаційний простір акуратно вкинули новину:Капустін нібито загинув на Запорізькому напрямку від удару FPV-дрона.Версія виглядала правдоподібно. РДК реально воює. Капустін реально буває на бойових завданнях. FPV-дрони реально вбивають.Російська пропаганда схопила це, як голодний пес свиняче вухо, і понесла: «знищили», «ліквідували», «помстилися».Аж поки не з’ясувалося, що це була не смерть, а повітряна декорація.Суть спецоперації: як Кремль профінансував власний провалЗа даними ГУР, російські спецслужби готували реальний замах на Капустіна. Українська розвідка виявила його заздалегідь і пішла не шляхом «відбити атаку», а шляхом зіграти на жадібності й тупості супротивника. Було інсценовано загибель. РФ повірила.Гроші на «ліквідацію» пішли в оборот спецоперації.Контакти, ланцюжки, виконавці — задокументовані.Результат:Капустін живий.Пів мільйона ворога — працюють проти нього.Російські спецслужби — знову в ролі хлопчиків для биття у власному серіалі.Начальник ГУР Кирило Буданов публічно привітав Капустіна «з поверненням» і чітко дав зрозуміти: кошти ворога підуть на посилення українських спецпідрозділів. Тобто Кремль не просто промахнувся. Він ще інвестував у власну поразку. Поточний статусЗа офіційною інформацією: Капустін перебуває в Україні.Готується до подальшого виконання завдань у структурах, пов’язаних із ГУР МО України. РДК продовжує діяти як підрозділ громадян РФ, що воюють проти Кремля у складі Сил оборони України.У Москві це називають «зрадою». У реальності — це наслідок того, що клята імперія пожирає власних громадян і дивується, чому ті стріляють у відповідь. Чому за нього дали саме пів мільйонаДенис Капустін — не просто командир.Для Кремля він — особистий ворог, символ того, що війна повертається в Росію не тільки дронами, а й ідеями.Людина, яка: воює проти РФ; закликає власним прикладом росіян воювати проти путинської тиранії; публічно ламає міф про «єдність» і «безальтернативність». За таке в Росії сильно ненавидять і готові заплатити за смерть такої людини дуже багато. Що даліРосія замовила смерть, натомість отримала життя, яке стало ще небезпечнішим. Пів мільйона доларів — непогана ціна за урок для ФСБ. Шкода, що маніяки з Кремля не піддаються навчанню, але горбатого виправить могила.Автор: Петренко Андрій