П’ЯТИЙ РІК ПОВНОМАСШТАБНОЇ ВІЙНИ. А ВЛАДА ЗНОВУ «ВЗЯЛА ПИТАННЯ ДО УВАГИ»

24 вересня міська банда зібрала родини загиблих та померлих Захисників і урочисто відзвітувала про чергову зустріч.

Читаєш офіційний допис — і складається противне враження.

П’ятий рік великої війни. П’ятий рік ми чуємо про «постійну роботу», «підтримку», «розвиток», «проєкти», «турботу» та «вшанування».

А про що змушені говорити родини загиблих у вересні 2026 року?

Про прибирання та належний догляд за місцями поховань полеглих Героїв!!!!

Про освітлення територій!!!!

Про прибирання громадських просторів!!!!!

Про дрова!!!!

Прой досі відсутнє транспортне сполучення!!!!

Про неналежну роботу комунальних служб.

Про неналежну соціальну підтримку родин!!!

Про відповідно неналежне вшанування пам’яті загиблих?!????

Це не перелік стратегічних проблем на десятиліття.
Це базові речі.

І найкраща частина офіційного повідомлення — фінал:
«Усі озвучені питання взяті до уваги та будуть опрацьовані відповідними структурними підрозділами».

П’ятий рік війни.
Родини загиблих приходять до міського голови говорити про догляд за могилами, дрова, транспорт, освітлення та комунальні проблеми.

А у відповідь — «взято до уваги».

Зверніть увагу й на інше.
У величезному чиновницькому тексті нам детально розповідають, хто сидів за столом, які начальники були присутні, про які «актуальні процеси та проєкти» говорив міський голова, про житло, інфраструктуру, реабілітаційний центр, ТМО, психіатричне відділення…

А от щодо конкретних питань родин загиблих немає:
— строків виконання;
— конкретних рішень;
— визначених відповідальних за кожне питання;
— дат, коли проблема буде усунута;
— інформації, скільки коштів необхідно;
— звіту, які з аналогічних питань попередніх зустрічей уже виконані.

Є лише магічна чиновницька формула:
«БУДУТЬ ОПРАЦЬОВАНІ».

І це, мабуть, найточніше резюме роботи нашої системи.

Герої віддали життя.
Їхні родини роками ходять кабінетами з елементарними питаннями.

Чиновники проводять зустріч.

Фотографуються.

Пишуть великий пресреліз.

Дякують за «активну участь і небайдужість».
І знову беруть питання до уваги.

Можливо, настав час не брати до уваги, а просто зробити?

Для родин загиблих догляд за могилами їхніх дітей, чоловіків і батьків — це не «напрям роботи структурного підрозділу».
Це пам’ять.

І вона точно не повинна роками чекати, доки її вкотре «опрацюють».