ЛЮДИНА, ЯКА НАВАЖИЛАСЯ.
Пам’яті Максима Клим’юка

Є люди, про яких після смерті дуже легко написати стандартне: «активний громадський діяч», «депутат», «підприємець», «хороший сім’янин».
Про Максима Клим’юка так писати не хочеться.

Бо за всіма цими статусами була значно важливіша річ — жива людина зі своїм характером, вірою в людей, помилками, принципами і дивовижною здатністю починати спочатку.

25 січня 2024 року Максима Клим’юка не стало. Він загинув унаслідок трагічного нещасного випадку. На той момент Максим був головою громадської ради при Володимирській РДА. До цього — депутатом Володимир-Волинської міської ради двох скликань, підприємцем, співзасновником комплексу «Ostriv’Ok», громадським діячем.

Але посади — це, мабуть, найменш цікаве, що можна сьогодні про нього згадати.

Ігор Подзізей дуже точно написав про Максима:
«Ми поважаємо Максима за те, що він наважився. Наважився і спробував. Не кожен здатен піти проти системи».

І, напевно, саме слово «наважився» найкраще його описує.

Яким він був поза політикою

Сьогодні зовсім по-іншому читається велике інтерв’ю Максима для People UA.
Перечитати інтерв’ю Максима Клим’юка для People UA

Там немає того Максима, якого ми звикли бачити на сесіях, у політичних суперечках чи прямих ефірах.

Там чоловік, який зранку пив воду з медом і лимоном, ходив у спортзал і купався у Лузі незалежно від пори року. Людина, яка стрибала з парашутом, мріяла сісти за штурвал літака, вчила англійську та польську.

І батько, який на питання про найбільше досягнення у житті відповів дуже просто: три донечки.

Саме сім’ю Максим називав найважливішим у своєму житті.

Він говорив про Володимир як про місто, яке хотів бачити туристичним, комфортним, сучасним — із нормальною інфраструктурою, доглянутими вулицями, парком, площею і навіть такою банальною, але досі актуальною річчю, як чисті громадські вбиральні.

Говорив, що першим пріоритетом держави для нього була б медицина.
А ще планував написати книгу.
Назву вже придумав:
«Як пройти через вибори і залишитися людиною?»

Сьогодні ця назва читається майже як заповіт.

Він справді спробував

На виборах міського голови Володимира у 2020 році Максим Клим’юк ішов самовисуванцем.
І це був зовсім не символічний похід на вибори.

За нього проголосували 2596 виборців — 21,39%. Максим посів друге місце. Ігор Пальонка отримав 5098 голосів — 42,01%.
Офіційні результати виборів міського голови Володимира 2020 року

Тобто кожен п’ятий виборець, який прийшов тоді на дільниці, поставив позначку біля прізвища Клим’юка.

Це важлива цифра.
Тому що вона показує: за Максимом стояв не лише партійний прапор чи група знайомих. Він мав власну впізнаваність і власну політичну підтримку.

І поруч із ним тоді справді формувалася команда, однак в подальшому саме ці люди стали тими, хто кинув сокиру у спину...

Публічні реєстри пов’язують Максима Клим’юка з керівництвом Волинською обласною організацією «Громадянської позиції». Разом із Павлом Горошкевичем він був також серед засновників ГО «Центр Новий Володимир».
А від «Громадянської позиції» до нинішньої міської ради були обрані, зокрема, Павло Горошкевич, Роман Горошкевич та Оксана Виваль.
Всі ці троє недополітиків вирішили розставити ноги перед своїм майбутнім і нажаль, по результатах роботи за 6 років - це підтвердилося. Павло запропонували стати керівником сміттєзвалища, на що погодився, Оксана відразу зайняла посаду керівниця одного з управлінь, а Роман, Роман отримав посаду директора спорткомплексу... Всі вони активно ще в 2020 році перейшли на бік грошей та політичного впливу команди Гузя...

Тобто це не вигадана заднім числом історія: політично ці люди свого часу перебували в одному середовищі та одному проєкті.
Наскільки особиста популярність Клим’юка вплинула на результат кожного конкретного кандидата - встановити легко, оскільки завдяки йому вони отримали депутатські крісла та вподальшому посади...

Але результат самого Максима на виборах міського голови показує масштаб його тодішньої підтримки.

Далі дороги розійшлися. ..

Сьогодні цікаво повернутися до цього періоду ще й тому, як по-різному далі склалися політичні траєкторії людей тієї команди.
Оксана Виваль нині є депутаткою та начальницею відділу економічного розвитку, проєктної діяльності та інвестицій виконкому Володимирської міської ради.
Роман Горошкевич — депутат міськради та директор Володимирського центру фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх». На цій посаді у березні 2024 року його колективу представляв міський голова Ігор Пальонка.
Павло Горошкевич очолює депутатську фракцію «Громадянська позиція», є головою постійної депутатської комісії, а місцем його роботи на сайті міської ради зазначено КП «Полігон».

Це факти.

А оцінювати, хто з ким потім домовлявся, хто від кого відійшов і що стало причиною таких політичних трансформацій, можна вже - маючи відповідні докази та свідчення їхньої бездіяльності та некомпетентності без керівника ....

Одну річ історія вже зафіксувала точно:
люди, які свого часу йшли поруч із Максимом, залишилися у владній та політичній системі міста.

Сам Максим — ні.

Він умів говорити незручні речі.
Максим не був мовчазним депутатом.
Ще у липні 2020 року в ефірі Громадського інтерактивного телебачення він говорив про майбутні вибори, проблеми громади та політичні розклади у Володимирі.
Максим Клим’юк: «Проблеми та успіхи Володимир-Волинської громади» — ефір 2020 року
А вже після виборів його оцінки стали значно гострішими.

5 травня 2021 року uaGit опублікував великий ефір, у якому Клим’юк аналізував роботу міського голови та депутатів Володимирської міської ради і надзвичайно різко висловлювався про народного депутата Ігоря Гузя.

Редакція винесла одну з його фраз безпосередньо в заголовок матеріалу. Це була особиста політична оцінка Клим’юка, а не встановлений факт, але вона добре показує рівень тодішнього конфлікту.
Подивитися ефір Максима Клим’юка від 5 травня 2021 року
І ці виступи сьогодні цікаво передивлятися не тому, що Максим у всьому обов’язково мав рацію.
А тому, що це документ епохи.

Можна порівняти, про що він попереджав, що критикував, хто тоді стояв поруч із ним і де всі ці люди опинилися через кілька років.

Тут три архівні відео, які варто зберегти як частину цієї історії:
Архівне відео Максима Клим’юка — 1
Архівне відео Максима Клим’юка — 2
Архівне відео Максима Клим’юка — 3
Але сьогодні — не про політику
Бо політика минає.
Посади минають.
Мандати закінчуються.
Назви партій забуваються.
А залишається те, що людина залишила в інших людях.

Ми згадуємо Максима як відкритого, людяного, доброго, щедрого, веселого і десь по-дитячому наївного чоловіка.

Людину, яка вірила людям і могла дати другий та третій шанс навіть тому, хто, можливо, не заслужив і першого.

Напевно, саме через це таким людям часто й болить більше за інших.
Бо цинічним у політиці набагато простіше.
Максим дуже любив своїх доньок.
Анну. Яну. Соломійку.
Радів їхнім успіхам і говорив про них навіть у політичних інтерв’ю значно тепліше, ніж про будь-які власні досягнення.

Тому пам’ять про Максима — це не тільки старі відео, виборчі плакати, сесії чи суперечки.
Це його дівчатка.
Це люди, яким він допоміг.
Це друзі, яким довіряв.
Це ті, кому давав шанс.
І це місто, яке він по-своєму хотів змінити.

Колись Максим Клим’юк задумав книгу:
«Як пройти через вибори і залишитися людиною?»

Можливо, сьогодні важливішою за саму ненаписану чи незавершену книгу є ця одна фраза.

Бо пройти через політику можна по-різному.
Через посади.
Через домовленості.
Через партії.
Через образи й розчарування.

Але найскладніше, мабуть, те, що Максим сформулював сам:
залишитися людиною.

Світла пам’ять, Максиме.
Ті, хто тебе знав, пам’ятатимуть не посаду і не партійний квиток.
Пам’ятатимуть людину, яка наважилася.