Нотаріус не рецензент: чия відповідальність за «автоматичні» звіти?

Відповідь ФДМУ знову ставить нотаріуса між молотом і наковальнею. Фонд прямо визнає, що Єдина база не бачить застережень і обмежень у звітах, а реєстрація підтверджує лише проходження автоматичної верифікації вартості. Тобто держава створила систему, яка пропускає звіт за формальною ознакою 25-відсоткового коридору, а наслідки його змісту фактично перекладає на того, хто завершує угоду. Нагадаю ієрархію: повноваження нотаріуса визначає Закон України «Про нотаріат», правила оподаткування операцій з нерухомістю – стаття 172 Податкового кодексу, і обидва акти мають вищу юридичну силу, ніж будь-який наказ Фонду. Жоден із цих законів не наділяє нотаріуса повноваженням рецензувати звіт про оцінку, перевіряти його методологію чи тлумачити застереження оцінювача. Нотаріус не є суб'єктом оціночної діяльності, не має кваліфікаційного свідоцтва оцінювача і не вирішував, як має працювати Єдина база. Наше завдання чітке: перевірити реєстрацію звіту в Єдиній базі, взяти визначену вартість майна та внести фактичну ціну договору.

Коли Фонд пише, що питання застережень вирішують лише замовник і оцінювач, він фактично визнає, що контроль за змістом звіту не закладений ні в систему, ні в його власні процедури. Проте коли ця автоматично зареєстрована вартість стане предметом податкової перевірки, або ж буде предметом перевірки правоохоронних органів, питання поставлять нотаріусу, а не алгоритму чи оцінювачу.

Відповідальність має йти слідом за повноваженнями: хто визначив вартість і зареєстрував звіт, той і відповідає за його повноту та достовірність, як це прямо закріплено в пункті 5 розділу ІІ Порядку № 658.

Тому закликаю колег і керівництво НПУ домагатися від регулятора чіткої позиції: нотаріус відповідає за перевірку факту реєстрації та внесення ціни договору, і на цьому його роль у ланцюгу оцінки закінчується.