Освітня Криївка | Алла Горська. Жінка, яку система не змогла зламати, лише вбити. Є люди...

Алла Горська. Жінка, яку система не змогла зламати, лише вбити. Є люди, про яких не хочеться писати спокійно. Тому, що спокій це те, чого вони ніколи не мали. Алла Горська була саме такою. Вона не вміла мовчати. Не вміла "бути обережною". Не вміла жити наполовину. І здається, саме за це її знищили.Вона знала, що за нею стежать. Знала, що телефон прослуховують. Знала, що її ім’я вже в списках. Але замість страху вона обрала гнів, замість тиші голос. І він був надто гучним. Коли мистецтво стає викликом. Алла Горська не просто малювала. Вона створювала простір свободи в країні, де за свободу садили, ламали й вбивали. Її вітражі, мозаїки, панно це не декор. Це були символи. Герої, які дивилися прямо в очі системі. Образи, що говорили мовою, яку не можна було цензурувати. Її роботи знищували. Її ім’я намагалися стерти, але вона продовжувала. Правда, яку боялися почути. Разом із Василем Стусом, Іваном Світличним, Левком Лук’яненком та іншими шістдесятниками Алла Горська почала те, що для радянської влади було страшніше за зброю - називати злочини своїми іменами. Вона брала участь у розслідуванні масових поховань жертв нквд у Биківні, під Києвом. Писала заяви, підписувала звернення. Не ховалася, не відмовлялася, не відступала. І цим підписала собі вирок. "Побутове вбивство" в яке ніхто не повірив.28 листопада 1970 року Аллу Горську знайшлиті Васильків. Вона була вбита сокирою. Офіційна версія "побутовий конфлікт". Слідство закрите швидко. Без питань, сумнівів та правди. Але всі, хто знав Аллу, знали, що це не була сварка, це не був випадок, це було попередження для всіх, хто ще наважиться говорити. Вона не хотіла бути героїнею.Алла Горська не прагнула слави. Вона просто не могла жити інакше. Вона вірила, що правда варта життя. І заплатила за це найвищу ціну. Її вбили, але не змогли змусити замовкнути. Тому, що кожного разу, коли ми згадуємо її ім’я система знову програє. Алла Горська це не минуле. Це нагадування, що свобода завжди має ціну. І хтось завжди мусить бути першим, хто її заплатить.