Освітня Криївка | 12 січня 1909 року народилася Марія Оксентіївна Примаченко — українськ...

12 січня 1909 року народилася Марія Оксентіївна Примаченко — українська народна художниця, представниця «народного примітиву» («наївного мистецтва»), народна художниця України. Її твори дивували мистецький світ й експонувалися у Франції, Канаді, Польщі, росії, Німеччині та в інших країнах.2009 рік — за рішенням ЮНЕСКО — визнано роком Марії Примаченко.Народилася в селі Болотня на Київщині, де і провела все життя.Батько, Овксентій Григорович, був теслею-віртуозом, майстрував дворові огорожі у вигляді стилізованих «головкатих» зображень. Мати, Параска Василівна, була визнаною майстринею вишивання (сама Марія Овксентіївна вбиралася у сорочки, вишиті власноручно).З дитинства Марії довелося переборювати поліомієліт. Вона була переконана, що цю хворобу їй наврочили. Три доби вона терпіла біль, потім батько підводою відвіз доньку до місцевої знахарки. Після того одна нога покривилася і стала коротшою. На все життя мацстриня залишилася інвалідом і пересувалася на милицях. Це зробило її не по-дитячому серйозною й спостережливою, загострило слух і зір. Марія Овксентіївна гідно і мужньо пронесла всі життєві знегоди, пізнала щастя любові (чоловік загинув на фронті) і щастя материнства: її син Федір — теж народний художник, він був її учнем і другом.«Починалося все це так, — згадувала художниця. — Якось біля хати, над річкою, на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала всякі квіти, побачені мною. А потім помітила синюватий глей. Набрала його в пелену і розмалювала нашу хату…» Кожен приходив подивитися на цю дивину, зроблену руками дівчинки. Хвалили. Сусіди просили і їхні хати прикрасити.Примаченко постійно вчилася у рідної поліської природи. Але зв'язки її творчості з найстародавнішим мистецтвом є незаперечними. «Двочастинне» зображення звірів з визначеною межею голови і тулуба, до якого нерідко вдається Примаченко, сягає часів палеоліту. У її картинах знаходять втілення ще язичницькі, що знайшли відгук у надрах слов'янської міфології, образи фантастичних чудовиськ і птахів. Примаченко ніби синтезує досвід багатьох поколінь народних.