Моє перше відео після звільнення Ірпеня.Ми пам’ятаємо заціпеніння під Романівським мостом, чорний дим над ЖК та тишу, яку розривали лише звуки обстрілів. Місто, яке мало стати «воротами» для ворога, стало для нього залізним щитом.Ми пам’ятаємо кожного цивільного, чиє життя обірвалося в ті дні. Пам’ятаємо вулицю Соборну, завалену спаленою технікою, та розтерзані «Ірпінські Липки». Пам’ятаємо братські могили у дворах, де замість пам’ятників стояли нашвидкуруч збиті дерев’яні хрести.Сьогодні ми говоримо не про руїни, а про лють і характер. Про звичайних людей, які під вогнем вивозили сусідів, та про воїнів, які вигризали кожен під’їзд.Цей біль ніколи не вивітриться з повітря Гостомельського шосе. Але подивіться на місто зараз. Воно дихає.На місці зруйнованого з’являється нове, але пам’ять про пережите – це наш фундамент. Ми стали іншими. Сильнішими, жорсткішими до ворога і водночас ще ближчими один до одного.Вічна памʼять загиблим. Слава Україні!😎Facebook |🕊Instagram |👥X |📹YouTube |💬Threads