Мій поплавок - моя сім'я. Це земля за яку я воював, я не поїду нікуди. На дідах тримається армія. Рубрика «Військовий говорить»*Ідеш в метро, нікого не чіпаю.Підходить в метро жіночка.“Дякую вам”. Просто так.І це розриває зсередини. Я не для цього служу, але це так цінно. ***Найгірше - це був обман командира.Він сказав, що там бліндажик хороший.А там 2 к*ц*па. .Підповз. Крикнув. Тихо.Чуйка спрацювала.Кинув гранату туди на всяк випадок.“Здайомся” кричать.*Є багато хорошого, що мені дала армія. Нема ні до чого страху.Це добре те, чого навчився за ці роки в армії.Нічого не боюсь. Хоча може це і погано.Навчився поводженню зі зброєю.Це добре.Якщо тривога, шахеди - ніяк не реагую. Можу собі спати.***Відчуваю сором, що я живий.А хлопці померли.Сняться бої.І інколи хлопці просять про допомогу.Реалістичні сни. БК постійно закінчується.Прокидаюсь.Всі сни сконцентровані на той вихід.Хлопці. Бій.Саме та подія, яка сталась.**Раніше були героями.Зараз всі відвертаютьсяПаралельна реальністьТут плачуть світла немає. А там кабздець. Там пацани в окопах замерзають, не можуть вийти. ***З тими хлопцями, з якими я штурмував - більше половини немає. Ще й з мого відділення.Завжди питання - чому вони, в пергу чергу.*Я військовий. Я не планую майбутнє довго наперед.Не думаю взагалі про те, як буде.Як я там? там день у день життя під загрозоюАртилерія, КАБи, молнії, фпв і все інше.Особливо і не думаю наперед.Шо буде, те й буде. **Я з великою повагою до вас.Але не вірю, що мені може щось допомогти.***На дідах тримається армія.Вони вчать життю молодих хлопців. Не війні, а життю. Розумієте? Життю.***Ці історії завжди тут (торкається вказівним пальцем лоба)Я виїжджав на нуль за хлопцями. І це досі мучить.***Командир каже по радейке: “де ти лежиш.”Я пояснив. Він каже: “Це 300 метрів вправо від мене.Вилазь з посадки. Повзи через поле - наші тебе підберуть.Мені як соломинку кинули.На предохранітель поставив і поповз.***Пацюки на позиціях не бояться людейМожеш заснути - прийде і буде тебе гризти.Кусають, от уявіть прямо кусають.***Дружина каже, що я часто на емоції переходжу.Я винний у всьому, що я не зроблю.**Док загинув.Витягнув мене. Машину на евак кинув. І сам загинув.Посекундно пам’ятаю попри все.***Я не хочу виїжджати.Тут моя земля, за яку я воював.Зараз я списаний. За що я воював. Я не хочу виїжджати.По здоров’ю звільнився. Пенсія 12 975 грн.Нас троє - я, дружина і син.це капець як мало. Але я знайшов роботу і буду далі на своїй землі. **Мій поплавок - моя сім'я.Це мій стримуючий фактор, який не дає мені наделать беди.Є відповідальність за сім’ю.**Кожну ніч воюєш.Днем теж саме.Постійно крутиш і думаєш, що ти не зробив і як можна по-іншому.*Я дружині не можу все розказати.Ідеш і бачиш вагнерівця. Він встає і біжить. Наче під наркотою.Про таке ми між собою тільки.Я не знаю чому я тобі це розказав.Воно живе. Воно болить.*Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід з клінічним психологом без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.Важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу. *Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного і пальне на дорогу до хлопців - то ось постійна банка:🔗Посиланняhttps://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAPЗнов закінчились донати після останньої закупки книг. *А якщо хочете вчитись як взаємодіяти військовим і цивільним - запрошую на серію майстер-класів.Стартуємо в березні. Запис буде. Реєстрація: https://forms.gle/t8QzCK3BpLnRhHMZ7Якщо це корисно — поставте 💔І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.#ДумкиВійськових@BagnenkoPsy