У попередніх кружечках, де я майже істерично запитую: “Як ви не бачите свого потенціалу?” — це, звісно, риторичне. Я знаю, чому. Бо купа програм, переконань, упереджень, батьківських фраз і чужих страхів — як фільтри, як лінзи, через які ви дивитесь на світ і на себе. Це своєрідна зона комфорту світосприйняття, але в якій, як правило не дуже і комфортно, бо це обмеження. Уявіть, що ви настільки могутні, що проявляєте все, що у вас у голові, на матеріальному рівні. Абсолютно все.

І поки ви відчуваєте себе “недо” — ви створюєте “недо”-життя. Притягуєте людей, ситуації, події, які лише підтверджують це “недо”. Ви самі запускаєте ці програми й дозволяєте їм керувати вашим життям. А тепер уявіть, що ці фільтри можна очищати. Лінзи — протирати. Свідомість — розширювати. Уявіть, яке життя ви почнете бачити і творити, коли перестанете жити чужими уявленнями про себе. Чому «уявіть»? Тому що з уяви все і починається. Чому я бачу ваші вищі прояви на сесіях?

Бо я дуже багато працювала зі своїми програмами. І працюю досі. Я знаю, як виглядає світ, коли ти дивишся крізь шари болю, страху. І знаю, як змінюється бачення, коли ти знімаєш ці фільтри.Я повірила в людей. Бо колись повірила в себе.

І все починається саме з цього — з віри. З маленької, тремкої… яка згодом трансформується у Знання.