Вчора на Алеї Надії відбулася надзвичайно зворушлива та важлива акція — «Дзвони надії» — на підтримку безвісти зниклих та полонених Захисників і Захисниць України.Це захід про біль, який не вщухає, але водночас про неймовірну силу духу, віру та єдність нашої громади.Рідні, друзі та небайдужі жителі громади зібралися разом, щоб згадати своїх найдорожчих людей. У хвилині єднання присутні дзвонили у маленькі дзвіночки. Цей кришталевий передзвін став гучним нагадуванням усім навколо: ми пам’ятаємо про кожного. Ми не зупинимося, доки останній український Герой не повернеться на рідну землю.Від імені усіх родин, які щодня живуть у надскладному очікуванні, до присутніх звернулася Олена Валенкова — мама зниклого безвісти захисника Максима. Вона наголосила на тому, як важливо суспільству пам’ятати про кожного воїна, підтримувати родини та не припиняти боротьбу за їхнє повернення.Також із словами підтримки до громади звернулася заступниця міського голови Ніна Харченко:«Кожен наш воїн має повернутися додому. Ми не маємо права забувати про тих, хто віддав найцінніше за нашу свободу, і мусимо бути голосом тих, хто зараз перебуває у ворожому полоні чи вважається зниклим безвісти».Особливим моментом акції став удар у Дзвін Миру. Його зробили військовослужбовці — брати Пономарьови, один із яких пройшов через жахи ворожого полону і знає ціну свободи як ніхто інший. Наші військові вкотре довели: українське братерство й незламність переможуть будь-яку темряву.Дякуємо кожному, хто долучився. Наш обов'язок — боротися за повернення кожного Захисника. Вони тримали небо там, ми маємо тримати стрій тут.Віримо. Чекаємо вдома. Слава Україні!