Сьогодні в рубриці #графікроботи

Дарʼя Коломієць – продюсерка, культурна активістка, авторка документально- театрального проєкту Diary of War. Дарʼя є стипендіаткою Fulbright і дослідницею в Єльському університеті, де проведе найближчий академічний рік,
вивчаючи документально-театральні практики.

Про робочий день

Я записую ці відповіді вранці, по дорозі до Єльського кампусу. Окрім дослідницької програми в Єлі, я також ще й студентка п'яти курсів, які цього семестру я собі тут взяла, тож у мене дуже насичений графік.

Мій день починається надзвичайно рано, і в ньому надважлива рутина, яка допомагає мені тримати своє тіло, менталку і складний графік.

Я прокидаюся о шостій, у вихідні – о сьомій ранку. Перше, що я роблю – перевіряю новини з України, бо між нами велика різниця, сім годин. Щойно я прокидаюся, найбільший мій страх – що мого дому вже немає, тож я одразу перевіряю телефон: новини, як мої близькі, рідні і друзі. Далі в мене кожного дня спорт з самого ранку, після склянки води. Я роблю пілатес, йогу або силові – мінімум 30 хвилин.

Далі я п'ю чай або каву, перевіряю імейли. Загалом я виділяю кілька годин до занять саме на написання електронних листів – тут культура імейлів дуже розвинута, і надважливо відповідати швидко. Оскільки моя академічна робота напряму повʼязана з розвитком мого проєкту Diary of War, мені потрібно стукати в багато дверей одночасно, розуміючи, що час на все обмежений. Тому зранку, коли в мене найвища енергія, я пишу пітчі потенційним партнерам, запрошую людей на зустрічі.

Я обрала п'ять дисциплін, які я буду вивчати протягом цього семестру, і вони теж потребують значної включеності. Хоч я вільна студентка на цих класах, це не звільняє мене від самостійних завдань, есеїв і різної практичної підготовки до кожного заняття. Це передбачає прочитання великої кількості текстів, і на це теж треба виділяти багато часу. Наприклад, цілу неділю – мій єдиний вихідний – я можу присвятити читанці. Ця читанка – не моєю рідною мовою, і це потребує ще більших зусиль.

Протягом дня я також зазвичай призначаю зустрічі, запрошую на каву – розширюю свою мережу контактів. До прикладу, сьогодні я йду на освоєння театральних локацій в університеті, аби потенційно провести тут читання мого проєкту Diary of War. Єль – це велика інституція, і тут кожен департамент відповідає за свою частину роботи, тож це вимагає великої кількості комунікацій.

Окрім цього, я багато готую – люблю смачно і корисно їсти. Нещодавно, наприклад, запрошувала своїх професорів на борщ, який готувала сама.

Про натхнення

Мені дуже не подобається, коли люди кажуть або пишуть десь у коментарях: “Ого, тобі так пощастило, в тебе така енергія!”. Я не вважаю, що це про “пощастило” – це про те, на що ти спрямовуєш свій фокус і як ти працюєш над своєю енергією. Енергія – це наше здоров'я, тіло, фізичний, ментальний стан, кількість контактів… Це постійний вибір, здатність чимось пожертвувати заради більш важливого.

Тому мати енергію, мотивацію – це не благословіння, а велика робота. Я приділяю цьому багато уваги: кого я впускаю в своє коло спілкування, куди моя енергія витрачається. Я її дуже бережу і спрямовую на важливі речі.

Моє натхнення, моя мотивація – це можливість говорити про людей і за людей, які, на жаль, не можуть говорити про себе і за себе, а заслуговують цього найбільше. Це наші герої і героїні, які загинули, або які зараз знаходяться на фронті, або які поставили на паузу свою творчу кар'єру, аби захищати нас з вами. І усвідомлення того, що я вмію, можу це робити і бачу результати цієї роботи, яка вимірюється кількістю людей, локацій, кількістю зібраних коштів – дає розуміння, що я не маю права цього не робити. З 2022 року з проєктом Diary of War я мала 21 подію, залучила понад 80 акторів – включно з учасниками проєктів HBO, Netflix, Apple TV і Бродвею – і тільки за останні два роки він зібрав понад 170 тисяч доларів для українських волонтерських організацій. Це і надихає мене робити більше, не зупинятись, і спрямовувати свої сили в правильні речі.

〰️   Муза&Селінджер