"Мемуари слухняної доньки" вийшла друком у Франції 1958 року, коли Бовуар виповнилося п'ятдесят. Книжка розпочалася з початку, з її народження в ранкові години 9 січня 1908 року над Cafe de la Rotonde на Монпарнасі. У квартирі, де вона росла, над вітражними дверима висіли червоні шовкові завіси, зі стелі звисали люстри, а мама, що по-прустівськи цілувала її на добраніч перш ніж вирушити на вечерю, зодягнена була в чорний оксамит. Улітку сім'я відвідувала маєток діда по батькові, Меріньяк, неподалік від Тюля. Там були магнолії, струмок із водяними ліліями та золотими рибками, павичі та гліцинії. Дівчинка була улюбленицею, хоч батьки хотіли хлопчика, і їхнє бажання стало тільки очевидним після народження сестри Елени, яку називали "лялечкою". Під впливом матері, двічі на тиждень вона відвідувала приватну католицьку школу Le Cours Desir, а під впливом батька понад усе любила читати.Одного дня, витираючи посуд, який мила її мама, вона помітила, як жінки у вікні навпроти роблять те саме, і домашнє життя постало перед нею, як жаский міз-ан-абім. "Було стільки людей, які робили щось суттєве, - сказала вона собі. - Так робитиму і я". Джо з "Маленьких жінок" і Меґґі з "Млина на річці Флосс" допомогли їй з'ясувати, що саме вона збирається робити (Санд і Колетт вона відкрила для себе пізніше).Фрагмент з книги «Власне життя. Дев'ять письменниць починають усе спочатку», Джоанна БіґґзТут авторка намагається знайти сміливі й подекуди контроверсійні відповіді на питання, як жінки впродовж століть виборювали власну інтелектуальну свободу і право голосу, через життя та творчість Сильвії Плат, Сімони де Бовуар, Елени Ферранте, Вірджинії Вулф.#щопрочитати 〰️   Муза&Селінджер