1. Жодних виправдань⠀Він ніколи не пояснював, чому не вийшло. Виправдання – це прихована капітуляція.⠀Коли ти починаєш розповідати: "зате я старався", ти вже здав лідерство. Бо справжня бідність починається не в гаманці, а в голові – коли ти шукаєш, кого б тебе переконати, що ти жертва.⠀2. Жодних «чекати моменту»⠀Він тримався подалі від тих, хто вічно готується почати.Такі люди небезпечні – вони заражають зупинкою.⠀Він говорив: «Чекання слушного моменту – це наркотик бідних».⠀У команді він цінував не тих, хто добре виглядав на папері, а тих, хто діяв ще вчора. Нехай не ідеально – але рухався.Бо потік іде за рухом. А стояча вода перетворюється на болото.⠀3. Не дозволяв бідності впливати на самооцінку⠀Навіть у скрутні часи він стежив за зовнішністю, тримав у порядку робочий простір, наймав помічників.⠀Бо ти – це не залишок на твоєму рахунку. Ти – як ти рухаєшся, як кажеш, як тримаєш спину.⠀Бідність стає проблемою, коли вона проникає в твою ідентичність. Він не дозволяв зовнішнім обставинам диктувати йому, ким він є.⠀4. Жодного «на авось»⠀Він не заходив у проекти, якщо всередині було відчуття: «щоб хоч якось спрацювало».⠀Він казав: «Напівнамір дає напіврезультат».⠀Якщо вже робити, то як справу всього життя.⠀Тому що гроші приходять не просто на ідею — вони приходять через віру в неї.⠀І якщо ти сам не впевнений, це відчувається.  Ринок це теж відчуває.⠀5. Поради - тільки від тих, хто вже вибрався⠀Він ніколи не приймав порад від тих, хто живе у мінус.Казав: «Не слухай бідних про гроші, як не слухаєш хворих про здоров'я».⠀Не обговорював гроші з тими, хто живе у постійному дефіциті.Бо бідність — це часто не про відсутність грошей, а про переконання.