ПАРТИЗАНИ НЕ ЗДАЮТЬСЯ! Офіс. Ранок. У двері не входить - влітає шаленим КАБом, колега на ім'я Олена - тендітна, красива, маленька, струнка та зазвичай сором'язлива та неконфліктна дівчина середніх років. Оленка як гранату у московітський Т-72 жбурляє свою сумочку у крісло, здирає з себе пальто як у кіно радянський танкіст палаючий комбез, воно теж летить у крісло, потім сідає на робоче місце, бере зі стойки ручку і після секундних її оглядин розкритою долонькою з криком - "Сука стара"!!! - зі всієї дурі припечатує її до столу - розчленьонка на дві половини. Офіс завмер та онімів - бажаючих кинутися на амбразуру та запитати Оленку - "Що трапилось"?, і отримати першим винос мозку, не знайшлося. Оленка протрималася мовчки хвилини три, а потім "Остапа понесло" - розлючена дівчина звернулася до всіх та одразу. Але тут потрібна передісторія. Кожного ранку упродовж вісьмох днів за винятком вихідних ми чули від неї розповіді про страшну війну на виснаження яку вела Оленка проти старенької матусі мешканки "Елітного мікрорайону" у якому вона проживає. Мешканка поїхала по "Міланам - Лондонам" і замість себе залишила стареньку яку привезла звідкись з провінції. Герої б ні за що не познайомилися, якби не ротвейлер якого бабуся вигулювала замість доньки. Собанька чомусь дуже полюбила місце паркування Оленкиного Мерса і кожного ранку виявляла свою любов у виді купки лайна яким підкреслювала свою приязнь до сакрального ареалу. Оленка провела розслідування, дорвалася до записів охорони з двох камер спостереження та вичислила лиходійку. Дівчина провела роз'яснювальну роботу зі старенькою та вказала, що цивілізовані хазяї собачок з собою беруть совочок та щіточку та прибирають органічні добрива з газонів та асфальту. Бабця у відповідь заявляла, що для цього є двірники і у них у містечку саме вони займаються цією благородною справою. Після ще двох випадків накладення гівносанкцій на Оленкино місце паркування, дівчина викликала дільничного і той у суботу виписав бабці штраф. Але хоробра партизанка і не подумала підписувати капітуляцію - вона прийняла виклик та відкопала томагавк війни. Сьогодні Оленка підійшла о сьомій до свого білосніжного красеня і побачила на дверцятах чарівний взірець наскального образотворчого мистецтва. Вона знову побігла до охорони і там на записі камер побачила, як вже після півночі старенька з песиком вийшли на прогулянку і типу від втоми опустилася навшпиньки між двома автівками - Оленкиною та сусідньою, а потім через хвилини три пішла гуляти далі. На дверцятах чимось гострим було викарбовано: Здохни сукаУкраїнськийНаціональний Спротив (орфографія та пунктуація збережені). Коли ми побачили фотку яку Олена вивела з телефона на монітор, то спочатку всі замовкли. Першим не витримав смішливий Женя - він спочатку фиркнув як кінь під уздою, а потім зареготав вголос. Через секунду реготали всі. Дарма це ми зробили. Зараз у офісі покійно як на цвинтарі. Мі усі заслані і в ..., і на... і припечатані клеймом "жлобів сільських". Оленка проводить телефонні розмови то з чоловіком який викликав поліцая, то з самим правоохоронцем, а ми чекаємо слушної миті щоби вимолити у дівчини пробачення за наші страшні перед нею гріхи. Але бабця - кремінь! Цвяхи б робити з таких людей! Таких треба вночі на окуповані землі десантувати - перемога на локальній ділянці згодом нам буде забезпечена!