Російська імперія не програвала війни на виснаження тому, що мала мало зброї - завжди виробляла її більш ніж достатньо. Перед очами приклад Першої Світової, коли переважно за рахунок накопиченої під час існування російської імперії та короткої влади Тимчасового уряду зброї воювали у Громадянську і більшовики, і армія УНР, і Махно, і білогвардійці - оборонні заводи стояли. У сімнадцятому році, влітку, на певних ділянках фронту у росімперців було більш ніж подвійна перевага над німцями і особовому складі, і у озброєнні, та от біда - війна задовбала майже всіх "глибинних" і воювати вже майже ніхто з них не мав бажання. І дарма Керенський кричав після краху монархії про "Війну до переможного кінця" - імперія впевнено йшла до поразки та розвалу під Швейковським гаслом - "На війну мы не пойдем, на нее мы все насрем". Це зараз упороті зетники з відчаю від того, що Україна ніяк не капітулює та не йде на капітуляційні поступки верещать - "Та їбаніть вже по них ядеркою"! - абсолютна більшість бидлонаселення вже згодна на мир за будь яких умов. І це при тому, що ми доки ще їх б'ємо по їх території доволі слабко. Будемо все сильніше та сильніше. І цю "війну на виснаження" бидло не виграє - за нами Європа з її грошима, за ними Ин, який сам грошей вимагає.

 Знаєте, я все життя вірив у те, що головне у війні - жорсткий економічний, фінансовий та військовий розрахунок можливостей, і саме він веде до перемоги. Афганська, іранська та наша війна суттєво розбили мою віру і водночас, як у насмішку, народила іншу.  Нація, більшість населення якої вірить у свою перемогу та готова заради неї терпіти таке, що не може витерпіти ворог, переможе. Ми воюємо за свою землю, за свою волю, а не прийшли загарбувати чуже.  І нас бидло не переможе, якщо ми самі не здамося та не приймемо "почесну капітуляцію" з 28ми пунктів чи якусь модернізовану. Кацапи кажуть - "Сміливість міста бере". Ні, не сміливість в першу чергу для нас, українців - "Віра міста бере". Та й сміливість у бидла завжди була у дефіциті, про що казав навіть Булгаков - "Русский человек не только нагловат, но и трусоват".  Бити бидло потрібно без обмежень та будь яких "червоних ліній" доти, доки воно само не прохрипить - "Досить". 

 Знаю, що у нас російська не у пошані, але я дуже люблю вірш Макара.

Нас мотает от края до края,
По краям расположены двери,
На последней написано: «Знаю»,
А на первой написано: «Верю».
И, одной головой обладая,
Никогда не войдёшь в обе двери:
Если веришь – то веришь, не зная,
Если знаешь – то знаешь, не веря.
И своё формируя сознанье,
С каждым днём, от момента рожденья,
Мы бредём по дороге познанья,
А с познаньем приходит сомненье.
И загадка останется вечной,
Не помогут учёные лбы:
Если знаем – безумно слабы,
Если верим – сильны бесконечно!

Віри всім нам. Віри у мир на наших умовах. Віри у наше військо. Віри у самих себе та у свої сили. І з цією вірою народиться і стійкість до воєнних втрат, і бажання жити, і бажання наблизити чи взагалі дочекатися кінця самої мерзенної, кривавої та потворної імперії, яка колись існування на нашій Богом врятованій планеті. Хай так і буде. Слава Україні! Смерть ворогам!