З'ясувалося, що індивідуаліст Валік, як і у часи роботи на "Ленкузні" у складі "комсомольсько-молодіжної бригади", не побажав обідати зі всіма за одним столом, а сів їсти окремо розгорнувши свій "тормозок" на століку для інструменту. Я не знаю, що там сталося у Валентина з шлунково-кишечним трактом, але він посеред обіду побіг до вбиральні - "Ну йому було потрібно, ну це життя". "Швидка Настя", за словами дідів, протримала його над дірою навприсядки хвилин п'ять, а от коли він повернувся до трапези, то діди почули дикий крик - "Вб'ю, суку", у супроводі інших гучних непарламентських погроз, та побачили Валіка, який за кимось женувся між станками. Як могли швидко діди підтягнулися до місця подій та побачили останній "знімок" щура з шматом балику у зубах з яким той нирнув у щілину у стіні котельної. Пацюк виявився розбірливим. Він не взяв сир з бутерброда, не взяв котлету - інтелігент обрав як здобич сиров'ялений балик з того самого бутерброда. Я, як роботодавець, підійшов до потерпілого та запропонував йому "во избежание" наперед їсти з колективом разом, чи на худий кінець творити акт поглинання їжі  у його полі зору, проте був посланий і у ..., і на ..., та швидко ретирувався до колективу.  Хотів потім підійти до найманця та сказати йому, що Боженька не випадково обрав заводського щура як знаряддя покарання його за те, що він мене вчора обідрав, але дав Господь розуму - промовчав, бо точно би нарвався на додаткові побори, а може й взагалі залишився без робітника. Отака вона херня, малята. А ви кажете, що Бога не існує.