ПАМ'ЯТІ ПОЛЕГЛИХ ЗАХІСНИКІВ. Я в житті вже дуже мало чого боюся. Точно не власної смерті - і так зажився вже на цьому світі, хто б там що з рідних та друзів не казав. Але я панічно боюся за життя дітей та онука. І... І боюся кожного нового дня, бо він вчергове може мені принести злу новину про нову загибель мого побратима, учня чи воїна, якого я в житті знав особисто. Все почалося з 14го року і страшно посилилося з 22го. І цей страх вже нікуди не подінеться... Можна, теоретично, звикнути до смерті абстрактної - вона збирає свої воєнні жнива кожен день та кожен час. Але не можна звикнути до смерті тих, кого знав, в кого вірив, кого цінив, кого любив... Банальна фраза - "на вйні гинуть кращі". Неправда. На війні гинуть всі: і кращі, і не кращі, і зовсім погані у мирному житті люди. Проте війна всіх загиблих воїнів - українців вирівняла у "правах" спомину. Кожен, хто віддав своє життя захищаючи нашу Україну - святий. І його подвиг не може, не повинен бути забутий. Ніколи. І чесно, і прісно, і вовіки віків. Героєм може стати кожен. І кожен може виявитися боягузливою сволотою, яка марно проживає своє нікчемне мирне життя, яке ціною свого життя захистили звичайні воїни нашої багатостраждальної України.  Хотів  написати допис про мого першого загиблого побратима, Льошку, земляка - киянина, якого орки вбили під Луганськом влітку 14го. Не зміг. Просто не зміг.  Веселий приколіст у стоптаних "Адіках" та знарядді мисливця, він пішов добровольцем на війну залишивши вдома молоду жінку та двох донечок. У хвилини рідкого "сурйозу" Льошка казав нам, що "Україна - не країна "У", а моя рідна Батьківщина. І хто її захистить, окрім нас"? І подвиг таких як Льошка захисників повинен жити у пам'яті потомків вічно. Моя сім'я, мої побратими, військові, які захищають нас від страшної навали озверілого бидла, точно його не забудуть. Землі вам пухом та раю на небі. І пекельних тортур та вічного прокляття тим, хто обірвав ваші життя. Схиляю свою дурну голову шануючі пам'ять про всіх вас, наших героїв, які поклали своє життя захищаючі  нашу Україну разом зі всіма нами, українцями - ви це з неба бачите. Я вас ніколи не забуду, і тих, кого знав, і тих кого ні. Всі ви герої, як і всі ми ваші боржники без будь якої змоги розрахуватися. Шана всім та подяка і зараз і вовіки віків. Амінь.