Після переговорів у москві Бонна та серії переговорів Держсекретаря США з європейськими колегами останні нарешті "дозріли" до розуміння того, що Європа повинна створити окремий ОБ'ЄДНАНИЙ переговорний трек як з Китаєм, так і з москвою, та максимально можливо позбутися залежності на переговорах від волі США. Станом на зараз обговорюється кандидатура колишнього Президента Фінляндії Ніністе як повноважного представника від об'єднаної Європи і, наскільки відомо станом на зараз, проти його кандидатури зайвих сперечань немає.  Історію я розповів, але досі немає відповіді на питання - де у цих дипломатичних маневрах місце для України?. Наш Президент не припиняє публічну орієнтацію виключно на волю США, по меншій мірі на словах, він вчергове принизив Європу заявою про те,що Китай її не боїться, а боїться тільки Трампа. Я би зрозумів його заяви у випадку, якщо б паралельно з такими заявами українська дипломатія працювала разом з європейською разом створюючи об'єднаний українсько-європейський трек на переговорах з Китаєм. На даний момент ми не маємо жодної інформації про те, що таке відбувається від жодних європейських джерел. Позиція Зеленського, як я її бачу, станом на зараз як на мене,як мінімум недалекоглядна.  З однієї сторони абсолютно очевидно, що американські зусилля щодо досягнення скорого  миру між Україною та рф марні в принципі, особливо зважаючи на волю Сі, який не збирається віддавати лаври миротворця Трампу. З іншого боку наш Президент не бажає будувати переговорний трек з Китаєм разом з Європою, проте без участі США. Зеленського можна зрозуміти - ми станом на зараз критично залежні від волі США у частині постачання нам озброєння та розвідданих, в першу чергу у контексті ППО. З іншого - разом з Європою, яка вже показала зуби США та Китаю, конче потрібно формувати як фронт спротиву політиці Трампа, як то  було, проте загуло, минулого року, коли європейці чотири рази рятували Зеленського від Президента США з його вимогами часткової капітуляції України.   Як підсумок. М'яч зараз на стороні України. Можна й надалі продовжити орієнтуватися виключно на волю Трампа і принципово битися лобом об непримиренну позицію рф, яку принципово підтримує Китай, а можна, хоча б на тіньовому рівні,  доєднатися до європейського дипломатичного об'єднаного фронту делегувавши Спецпредставнику Європи свої повноваження на переговорах з Сі та путіним. Те, що Сі заявив фінському Прем'єру з приводу нейтрального ставлення до ідеї створення суто європейського безпекового Альянсу за участі України та укладення з ним "Угоди про порозуміння (нейтралітет) з Китаєм плюс, по замовчуванню, з рф, як мінімум варто уваги. Наше майбутнє разом з Європою, не з США навіть у випадку, якщо влада Трампа буде з осені обмежена Конгресом. Разом з Європою, Канадою, Японією, Австралією ми сильні на переговорах. без них ми слабкі та залежні у безумовному значенні цього поняття. Маю надію на те, що я максимально популярно виклав опис подій, які відбуваються на дипломатичних фронтах навколо України. На питання відповім завтра - сьогодні у мене вечір відпочинку на змерзлій Дарниці у колі друзів. Новини, а є дві дуже цікаві і теж пов'язані з Китаєм та Європою, а також частково про зброю для України, дам завтра. Гарного вечора та тихої ночі після масованого обстрілу. До зустрічі завтра.