ПОЗДОРОВЛЕННЯ З ВЛАСНИМ ТРАУРОМ. Наша дорога адмін клеймить мене "невдячним" гадом за те, що я не хтів поздоровляти людей зі своєрідним ювілеєм каналу - кількість його підписників перевищила позначку у 15 000. Так, я гад... Мабуть тому, що дотримуюсь декількох принципів його ведення  і не збираюся їм зраджувати:1. Жодної реклами каналу будь де не буде.2. Жодної гонитви за кількістю підписників не буде - безумовні бани для ботів та упоротих прихильників представників нашого політикуму.3. Абсолютна свобода у висловлюванні власної думки, рішучий спротив будь якому тиску з будь якого боку та відмова від будь якого стороннього спонсорства.4. Категорична відмова від участі у внутрішньополітичній боротьбі в Україні на будь чиєму боці. Як мені вдається їх дотримуватися  - вирішувати вам, моїм підписникам. Вкотре повторюю - я жодним чином не збирався створювати канал "всеукраїнського охвату". Задум був створити камерний канал виключно "для своїх" і я дуже жалкую що омріяна камерність залишилася у минулому. Одне мене тішить - "Я пел что пел и хотя бы в том совесть моя чиста". Я не продався та не продамся - у світі немає таких грошей, за які я б зрадив своїм життєвим принципам та своїй країні. Це не поза та не "понти для приезжих" - проста констатація факту, і це підтвердять усі ті підписники, які знають мене особисто багато років, дехто і майже пів сторіччя.  Але... Попри своє обессійне бажання сховатися у криївку я чудово розумію, що я відповідаю за тих, кого приручив, за тих, хто мені довіряє, за тих, хто бажає знати неприлизану та достовірну інформацію про те, що коїться в Україні та світі.  Я поздоровляю всіх вас, нашу велику сім'ю, а так сталося що підписники реально стали великою сім'єю, частиною якої я себе вважаю, з черговим поповненням. І нікуди я від вас не подінуся до кінця війни. Зі святом вас чергового розширення нашої сім'ї. Дякую за допомогу, дякую за довіру. Буду старатися відповідати високому званню сімейного дебошира та аутиста. Хай всім щастить. Обіймаю. Все буде Україна.Я инженер на сотню рублейИ больше я не получуМне полста пять, и я до сих порНе знаю, чего хочуИ мне кажется, нет никаких основанийГордиться своей судьбойНо если б я мог выбирать себяЯ снова бы стал собой.Мне полста пять, и сорок из нихЯ пою, не зная, о чёмИ мне так сложно бояться тойЧто стоит за левым плечомИ пускай мои слова не ясныВ этом мало моей виныНо что до той, что стоит за плечомПеред нею мы все равны.Может статься, что завтра стрелки часовНачнут вращаться назадИ тот, кого с плачем снимали с крестаОкажется вновь распятИ нежные губы станут опятьИскать своего ХристаНо я пел, что пел, и хотя бы в томСовесть моя чиста. Я счастлив тем, как сложилось всё,Даже тем, что было не так.Даже тем, что ветер в моей головеИ в храме моём бардак.Я просто пытался растить свой садИ не портить прекрасный вид.И начальник заставы поймет меняИ беспечный рыбак простит. Да пробачить мене БГ за те, що я у його текст вмонтував свій майже справжній вік.