Причини виникнення проблем. Погляд психолога.

Коли клієнт звертається до психотерапевта, то найперше, що він почує це класичне запитання: «Що Вас до мене привело?», бо, як ви вже мабуть здогадуєтеся, зазвичай в кабінет психолога людей приводять за руку їхні проблеми.

І звісно, тоді людину цікавить, скільки ж часу піде на вирішення проблеми? Та чи ви коли-небудь замислювалися - а звідки психолог дізнається, чи клієнту буде достатньо 1-2 консультації чи більш тривала терапія?

Якщо психолог фаховий, то він спершу проаналізує ситуацію відповідно до трьох факторів, поєднання яких, якраз призводить до виникнення у людини особистісної проблеми. Ось ці три фактори:

1) Біологічні фактори (наприклад виснажуваність або висока чутливість нервової системи, порушення функції щитоподібної залози, генетичні особливості, вік тощо)

2) Негативний досвід в минулому. Наприклад, може бути, що в процесі розвитку щось відбулось не так:
- фізична розправа;
- постійна критика в дитинстві;
- людина пережила покинення.

або коли чогось, навпаки, не відбулось (така собі інвалідизація):
- дитину не захищали і не навчили відстоювати себе;
- емоційна депривація - коли переживаннями дитини ніхто не цікавився;
- або парентифікація - коли батьки були емоційно незрілими і дітям доводилося ставати "батьками для своїх батьків".

Тоді в людини може сформуватися негативні внутрішні переконання про себе, світ чи людей, так звана "негативна самооцінка", - що світ небезпечний, людям не можна довіряти і/або почуття власної неповноцінності: «зі мною щось не так»

3) І третій, останній фактор - це стресова, критична ситуація з якою стикається людина (наприклад зрада, конфлікт чи втрата значимих стосунків або роботи). Ось ця критична ситуація, зазвичай слугує останньою краплею, яка й змушує людину звернутися до психолога.

Усі ці три групи факторів по суті створюють сприятливі умови для виникнення певних життєвих проблем (в стосунках, досягненнях, депресії, з самооцінкою тощо)

Якщо описати, як це працює метафорично, то біологічні особливості та минулий досвід це наче сухий або зелений ліс, а теперішня подія - запалений сірник.

Давайте тепер подивимося на процес:

Що буде, якщо запалений сірник попаде на сухий ліс? Вірно, здійметься пожежа!
А що буде, якщо запалений сірник попаде на зелений, живий ліс? Насправді, нічого критичного, опік звісно буде і слід залишиться, але пожежа не почнеться.

Так само і в психотерапії - сірник це актуальна стресова подія. Наприклад цькування на роботі або покинення. Якщо цей сірник попадає на адаптивний, ресурсний минулий досвід, це наче зелений ліс. У мене були випадки, коли людина зверталась з приводу конфлікту на роботі чи розставання, але коли її минулий досвід був, як зелений, а не сухий ліс, тобто загалом у житті все складалось добре і вона мала достатньо підтримки та розуміння під час розвитку, то потрібно було лише кілька сесій, щоб знайти найкраще рішення ситуації.

Але якщо минулому було багато критики, знецінення від близьких, незахищеність в житті чи булінг, тоді актуальний життєвий конфлікт, потрапляв немов той запалений сірник на сухий ліс і людина переживала справжню внутрішню катастрофу - в житті немов починалась пожежа. Тому крім вирішення актуального конфлікту, згодом потрібно було опрацьовувати ще й негативний минулий досвід. А це вже передбачає особистісну психотерапію і дещо більше часу ніж кілька сесій. Адже як би ми не хотіли, нові нейронні зв’язки так швидко не виростають.

І саме травмуючий минулий досвід я дуже рекомендую опрацювати - якщо ми просто загасимо пожежу і заспокоїмо клієнта, але не виростимо зелений ліс на місця сухого, то це тільки до наступного випадку. До наступної критичної події, яка знову спрацює, як сірник, який потрапляє на сухий ліс - наче «ніколи такого не було і от знову!»

Тому досліджуйте своє минуле, знайте, де ваш сухий ліс і вирощуйте замість нього ліс зелений, аби у вашому житті більше ніколи не здіймались пожежі та не ставалось особистісних катастроф.