Якщо не допомогти такій людині опрацювати її травматичний досвід і тригери, то, швидше за все, вона зупиниться у розвитку своєї кар'єри через уникнення схожих стресових переживань. Те ж саме відбувається, коли люди уникають близькості у стосунках, боячись знову пережити зраду. Або залишаються працювати на роботі, де їх відверто використовують, не наважуючись відстоювати власні межі. Або уникають конфліктів, боячись бути знову відкинутими та самотніми. Тому під час травматерапії ми завжди запитуємо клієнта, який негативно відгукується про себе: “Де ви здобули такий досвід?” Адже з точки зору травматерапії негативне переконання про себе — це метасприйняття того, що відбулося. Це насправді симптом, а не причина того, як ви почуваєтеся. Справжньою причиною є спогад, пов'язаний з подією: як ви постійно не дотягували до очікувань батьків; чи з вас сміялися ваші однокласники; або мама надавала перевагу вашому братові чи сестрі; як вас роками не помічали; або як ви почувалися поруч із п'яним батьком, якого доводилося довго шукати на вулиці, а потім вести додому. По суті, "Зі мною щось не так" — це лише вербалізація пережитого вами афекту, а не справжній опис вашої особистості. До речі, такий погляд на речі через “травма-окуляри” не тільки досить точно описує причинно-наслідкові зв'язки, а ще й вказує на шлях до вирішення. Якщо ми опрацюємо травматичний досвід, то у людини нарешті з'явиться інше, позитивне переконання про себе. А інше ставлення до себе означає інші думки, інші думки ведуть до інших рішень, а інші рішення — до іншого життя.