Людмила Гриневич – керівниця робочої групи з розроблення концептуальних засад реформування історичної освіти в системі загальної середньої освіти, докторка історичних наук, директорка Українського науково-дослідного та освітнього центру вивчення Голодомору розповідає про те, який спадок радянської освіти ми використовуємо дотепер.“Шкільна історична освіта досі повністю не позбулася совкових атавізмів. З СССР тягнеться традиція розмежування, передовсім на психологічному рівні, вітчизняної та світової історії. Замкненим за залізною завісою поколінням совєтських дітей достатньо було знати, що комуністична партія рулить до "щасливого майбуття", усе совєтське є найкращим і навіть першу лампочку у світі винайшли не "десь там", а "тут". Світова історія залишалася за бортом. Як і українська, яку періодично то вилучали, то дозволяли в урізаному вигляді. Сьогодні ми маємо українську державу, успішну академічну історичну науку, включену у світовий науковий простір. І ми достатньо сильні й зрілі для того, щоб забезпечити поглиблене викладання школярам української історії, вписавши її у світовий контекст”.Про об’єднання предметів "Історія України" та "Всесвітня історія" в один розповідає Людмила Гриневич у матеріалі → https://bit.ly/4enjSXV