“Серед уродженців Полтавщини — чимало видатних постатей. Іван Котляревський, Микола Гоголь, Михайло Драгоманов, Симон Петлюра. Це товариство можна розширювати і розширювати, але чоловік, з якого фактично розпочалося викшталтування Полтавщини як осібного краю, навряд чи до нього потрапить. Бо ж він не був українцем у сучасному розумінні, а в нашому народницькому ґранднаративі й поготів закріпився як кат українського народу.

Цим чоловіком був Ярема Вишневецький. Задніпров’я освоювали ще його дід і батько, але саме за Яреми тамтешні володіння сягнули небувалого обсягу: 40 тисяч димів, себто чверть мільйона людей і понад пів сотні міст та містечок — Ромни, Пирятин, Прилуки, Лохвиця, Сенча, Глинськ, Варва, Срібне. Край на лівому березі Дніпра став найбільшим приватним маєтковим комплексом Речі Посполитої, а Лубни з княжим замком над Сулою — його найлюднішим містом.

Попри те, що Задніпров’я пробуло у складі Речі Посполитої менше століття, її надбання — а почасти й Яремині, — які успадкувала та переосмислила Гетьманщина, виявилися напрочуд живучими. Настільки, що навіть після трьох із половиною століть у складі Російської імперії та СРСР їх можна розгледіти на електоральних мапах незалежної України. У науці це явище називають “фантомними кордонами”: межі давно зниклих держав, які й далі структурують поведінку людей — електоральну, економічну, побутову.

Звідси й обкладинка номера про Полтавщину: Дівчина-Європа в полтавському строї верхи на опішнянському бичку. На відміну від античного сюжету, її ніхто не викрадав і не віз до чужого краю. Європа на Полтавщині своя, вкорінена у слободах і маґдебурґіях Вишневеччини, сотнях та полках Гетьманщини. Яремин спадок століттями був невидимим. Але невидиме — не означає зникле. Про це, зрештою, наш журнал”.

Про надбання Яреми Вишневецького читайте у колонці Віталія Ляски ↓

https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/nevidimii-iaremin-spadok-vitalii-liaska/